Буквально кілька днів тому я гортав стрічку новин у німецькому сегменті й натрапив на статтю, яка виглядала як стандартний матеріал відомого видання Der Spiegel. Дизайн, шрифти, верстка, навіть ім'я автора — все ідеально співпадало. Єдине, що видавало підробку, це ледь помітна помилка у доменній адресі та тонкий, але отруйний підтекст у тексті: «Чому допомога Україні руйнує економіку Берліна». Це була класична операція з так званого сімейства Doppelgänger, але вже у новій, куди небезпечнішій версії.
Джерело
Коли ми в Україні чуємо абревіатуру ІПСО, більшість уявляє банальні бот-ферми, коментарі в Facebook від акаунтів з фотографіями котиків або фейкові листи від державних органів. Проте якщо ви подивитеся на те, що зараз відбувається у медіапросторі США та Європейського Союзу, масштаб загрози постане зовсім в іншому світлі. Російська пропагандистська машина давно переросла рівень кустарних залякувань. Сьогодні це масштабна індустрія, що щорічно поглинає мільярди доларів, комбінуючи передові технології штучного інтелекту із тонкою соціоінженерією.
Мене завжди дивувала впевненість деяких західних аналітиків, які вважають, що дезінформацію можна зупинити простим фактчекінгом. Насправді мета сучасних Кремлівських психологічних операцій на Заході полягає зовсім не у тому, щоб змусити німця чи американця щиро закохатися в Москва-Сіті чи повірити російським наративам. Головне завдання набагато цинічніше — зруйнувати саме поняття об'єктивної правди, посіяти тотальну зневіру у власних інституціях і занурити суспільство у стан постійного гніву та поляризації.
Сьогодні ворог не просто генерує фейкові тексти за допомогою нейромереж. Останнім часом ми спостерігаємо перехід до автономних агентних систем ШІ. Ці бот-мережі діють самостійно: вони аналізують реальні суперечки у соцмережах X, Reddit чи Threads, визначають больові точки конкретної аудиторії та миттєво вклинюються у дискусію під виглядом обурених місцевих жителів. Більше того, вони навчилися «заотруювати» самі бази даних, на яких навчаються великі мовні моделі. Запланований вкид мільйонів координованих статей у мережу призводить до того, що навіть нейтральні західні чат-боти починають видавати відповіді з неявним кремлівським акцентом.
Особливо підступно це працює в умовах виборчих циклів та гострих соціально-економічних криз. Візьмемо для прикладу тему міграції в ЄС або суперечки довкола військових бюджетів у США. Пропагандистам навіть не потрібно вигадувати нові приводи — вони беруть реальну проблему, підливають туди штучно згенеровані маніпулятивні відео чи фальшиві цитати та розганяють це через мережі псевдо-локальних новин. У результаті пересічний громадянин бачить не росіянина з прапором, а «сусідську» спільноту, яка кричить про загрозу.
Як цьому протидіяти? За роки цієї війни я зробив для себе чіткий висновок: точкові спроби видаляти фейки — це все одно, що намагатися вичерпати океан ложкою. Нам потрібна системна стратегічна оборона. По-перше, Захід має нарешті перейти від запізнілого фактчекінгу до «пребанкінгу» (prebunking) — завчасного інформування людей про те, які саме маніпулятивні схеми та теми будуть атакувати їхній медіапростір у найближчі тижні.
По-друге, критично важливим є жорсткий регуляторний тиск на цифрові платформи та технологічні компанії, які розробляють ШІ-інструменти. Алгоритми соцмереж досі віддають перевагу емоційному, агресивному контенту, оскільки він генерує більше переглядів та кліків. І саме цю вразливість Кремль використовує на повну потужність.
І найголовніше — це гігієна інформаційного споживання кожного з нас. Коли ви відчуваєте, що чергова новина чи відео викликає у вас миттєву лють, бажання посваритися у коментарях або розчарування у всьому світі, зупиніться на секунду. Саме цієї емоційної реакції від вас і домагалися ті, хто розробляв цю операцію.
Боротьба з дезінформацією виграється не лише на рівні державних центрів та кібервійськ, а й у той момент, коли ми свідомо вирішуємо перевірити джерело перед тим, як натиснути кнопку «поділитися».
