Як я одного разу майже видалила весь проєкт… і чому це змінило мій підхід до роботи

Є дні, коли робота йде як по маслу: кольори лягають ідеально, типографіка грає, кожен елемент стає на своє місце. А є дні, коли ти… натискаєш не ту кнопку.

📉 “Цього не може бути…” Кілька років тому я працювала над складним фінтех-додатком. Тижні досліджень, юзер-флоу, десятки екранів у Figma.

І от — ранок, кава, навушники. Вирішила навести порядок у файлах, перейменувати компоненти. За кілька секунд — замість групи з іконками видаляю половину інтерфейсу.

Команда ще не в онлайні, а я дивлюсь на порожнє полотно і думаю: "Цього не може бути…" Але може.

🛠️ Чого мене це навчило Після паніки прийшло одне просте усвідомлення: ми не безпомилкові. І саме тому:

Роблю резервні копії — щодня, навіть якщо здається, що нічого не змінювалось.

Документую зміни — щоб розробники і я сама розуміли, що відбулось.

Не відкладаю синхронізацію — краще зберегти зараз, ніж сподіватись на “ще встигну”.

🌱 Післясмак Тоді файл таки відновили. Але той момент залишив у мені маленький тригер — натискаючи Delete, я завжди зупиняюсь на секунду. І, можливо, саме ці секунди зберегли мені ще не один проєкт.

Дизайн вчить не тільки візуальному мисленню. Він вчить терпінню, уважності й готовності до несподіванок.

Бо іноді найбільший скіл — це вчасно натиснути Ctrl+Z.