Привіт усім!
Весна вже на порозі. Хоча яка це весна, у нас уже довгий час майже немає кліматичної весни. Нагадаю, що це період із середньодобовою температурою від 0° до +15°С. Зазвичай несувора зима несподівано закінчується, і літо починає стрімко набирати обертів. А так хочеться, щоб м"яке і лагідне тепло тривало довше, і можна було б носити легкі чобітки, плащики, м"які кардигани. Хоча мені здається, що зима ще про себе нагадає, наприклад 22-23 березня у Києві. 😄
Життя зайшло на новий цикл. Розквітають квіти, зеленіє трава, повертаються лелеки...
Сьогоднішній допис #FridayPoem присв'ячений лелекам. Цього року вони повернулися раніше, а зима підсунула неприємний сюрприз у вигляді снігу і морозу. Сподіваюсь, що це їм не зашкодило.
Отже, вірш Василя Муліка:
Небеса цієї країни - тісні від стрімкого металу,
Ескадрильями душ перекриті повітряні траси.
Знову і знову людей заганяє в підвали
Закритий повітряний простір - небо воєнного часу.
Касетними гронами смерті важчають небокраї,
Персеїди білого фосфору креслять новий Зодіак.
Галасливі асфальтні міста - стишуються, завмирають,
Сирени скорботно віщують про хвилі ракетних атак.
І піднімаються - вкотре - примарні зенітні щити,
І дюралеві хижаки запускають серця-турбіни.
Пекло форсажних камер рве атмосферні фронти,
Азартний та праведний гнів займає місця у кабінах.
Кришталь небесної тверді спалахує колами Данте,
Рясніють екрани локаторів мітками-метастазами,
Осатаніло ревуть березневі коти - "Гепарди" -
Шиють реальність липким павутинням трасерів.
Та попри хаос, що панує в повітрі глевкому,
Всупереч полум'ю, крізь кордони, моря, країни -
Повертаються вперто - тільки б до рідного дому -
Небесні кочівники, втомлені вирієм пілігріми.
Ні гіроскопів, ні компасів, ні інерційних систем -
Цим древнім маршрутом з країв африканської спеки
Їх непохитно прадавній інстинкт веде -
Назустріч ракетам додому летять лелеки.
24.03.2024
