Привіт!
Як ви, мої незламні друзі? Сподіваюсь, що більш менш нормально.
Моя вчорашня ніч (ніч проти Миколая) була безсонна і тривожна. Не встигла задрімати, як почула вибухи. І вже далі спати не могла. Вчора я вперше чітко чула звук дрона Shahed. Бо коли посеред ночі під час комендантської години при закритих вікнах і в берушах чуєш звук мопеда, то одразу ясно, що це ні разу не мопед.
Світла і води зранку вже не було, але було опалення. Воно у нас централізоване. Вдень дали воду, і світло було загалом десь години 4. Це порівняно з моїми колегами по роботі, не так і погано.
Мобільний інтернет є, але також не завжди. Інколи навіть мобільний звязок не стабільний.
Святий Миколай приніс мені маленький ліхтар із динамо машиною.😆
Сьогодні після того, як вчора вимкнули вітло, воно поки так і не з'явилось. Тож я другий день поспіль ходжу в офіс, там є генератор. І ліхтар пригодився, бо під ногами слизько, а навкруги темно, хоч в око стрель.
Робочий день формально закінчився. Сиджу і гадаю - є дома світло, чи нема. Може хоч вода є. Зрештою, в офіс повернулась доковідна атмосфера. Тут весь час якийсь двіж, одні приходять, інші ідуть. Дехто ходить щодня, декого давно вже не бачила. Можна заварити гарячий чай чи каву, і їжу є де підігріти.
В середньому колеги сидять без світла по півтори доби. Це в Києві. В Обухові, наприклад, світла нема дві доби. Але це у звичайних "пролетарських" районах. А там, де живуть місцеві слуги народу, світло вимикають рідше, або й взагалі не вимикають. Знаючи, хто традиційно потрапляє там у владу, я не здивована. Сьогодні знайома збиралася разом із сусідами йти розбиратись. Не знаю поки що, чи з цього щось вийшло.
Смішно те, що ми всі жаліємось і на щось нарікаєм. Всі. Бо справді нелегко. Але отак день за днем, і тримаємось якось, адаптовуємось. І при цьому всі, з ким я говорила, одностайні в одному. Порівняно із хлопцями, що ночують в окопах чи в бліндажах, нам гріх жалітись. Чи порівняно з тими, хто живе за 5-10 км від лінії фронту під щоденними обстрілами. То ж тримаємось.
На один день менше зими. На один день ближче до Перемоги.