Ще з ранньої осені я переживав, як пережити цю зиму. Через війну і так на душі не тепло, а ще й до певного часу була проблема з дровами. Сьогодні, коли вже половина зими позаду, а запасів деревини вистачає аж до літа, я вже не задоволений, що немає справжньої зими.
Since early autumn, I have been worried about how to survive this winter. Because of the war, it is not warm in the soul anyway, and there was also a problem with firewood until a certain time. Today, when half of the winter is behind us, and the supply of wood is enough until summer, I am no longer satisfied that there is no real winter.
Ну хіба зима такою має бути? Снігу нема, морозу також. Сонця нема, а тому на вулиці і в будинку постійно темно. Пташки не прилітають до годівнички, тому що мають де дістати собі їжу і без моєї допомоги. Якось все сумно.
Well, is winter supposed to be like that? There is no snow, no frost either. There is no sun, and therefore it is always dark outside and in the house. Birds do not fly to the feeder, because they have a place to get food without my help. Somehow everything is sad.
Пригадую, як в 2015 році я радів від справжньої зими. Хоча роботи тоді в дворі від прибирання снігу вистачало, але це тільки добавляло відчуття радості. І в першу чергу я завжди прибирав від снігу улюблене місце відпочинку і мій віртуальний офіс- парасольку з табуреткою під нею. Саме тут в любу пору року приймались всі важливі рішення і народжувались нові ідеї.
I remember how in 2015 I was happy about the real winter. Although there was enough work in the yard from snow removal, it only added to the feeling of joy. And first of all, I always cleaned the snow from my favorite place of rest and my virtual office - an umbrella with a stool under it. It was here at any time of the year that all important decisions were made and new ideas were born.
А ще з цього місця було добре видно весь сад, чистий і світлий від засніжених гілок. В сад полюбляла забігати сусідська кішка. Коли ми її вперше побачили, то подумали, що це дика кішка, навіть побоювались її. А все через те, що в неї майже не було хвоста.
Певно втратила його ще в дитинстві з якоїсь причини. І назвали ми її Рися. А може то дійсно була приручена Рись, бо поведінка в неї була нестандартна і дикувата.
And from this place, the whole garden was clearly visible, clean and bright from snow-covered branches. The neighbor's cat liked to run into the garden. When we first saw it, we thought it was a wild cat, and even feared it. And all because she had almost no tail.
She must have lost it in childhood for some reason. And we named her Lynx. Or maybe the Lynx was really tamed, because her behavior was unusual and wild.
Я, насправді, вже й не дуже хочу продовження зими, бо зелена травичка на газоні натякає на те, що пора готуватись до риболовлі. Тим паче, що на річці Десні почав сходити лід. А це значить, що незабаром почнеться хід плітки.
Actually, I don't really want the continuation of winter, because the green grass on the lawn hints that it's time to get ready for fishing. Especially since the ice began to melt on the Desni River. And this means that gossip will soon begin.
