Але я застав це все й прекрасно розумію цей стан та ті переживання та настрої.
Тоді ти готовий був спалити усю колону військової російської техніки. ти готовий кидати цей коктейль молотова із-за кожного дерева, куща, вікна, кута. Тоді ми розуміли, що шансів протистояти мало коли проти тебе пруть танки й броньована техніка, а у тебе нічого крім запальнички й пляшки із запальною сумішшю. Тоді навіть автомати не у всіх були, а ті хто мали їх, вчилися користуватися у вільний час від чергувань та служби. Ти готовий автоматом стріляти, але ще ніколи не стріляв, патронів було мало. Ворог поруч чути вибухи. Ти нічого не вмієш, але дуже вмотивований. Чи було страшно? Звісно було, бо у багатьох є бажання побачити ще раз рідних чи друзів, захистити їх. А за спиною захистити від росіян вже не буде кому. Це ми вже потім дізналися, що коять росіяни у окупованих містах та селах. Наші підозри були правильними, їх не можна було пускати в Україну.
Фотографія з https://t.me/operativnoZSU