Незнаю як почати…
Це дивне відчуття, коли під гул сирени вночі, під загрозою авіаудару, коли мої рідні виснажені і втомлені відмовляються спускатися в укриття, я лежачи в коридорі, (це останні 9 днів наша спальня) вирішив написати нотатку.
Я ніколи не міг подумати, що це може бути реальним((
Завжди думав, що війна це десь на далекому сході, в сьогодні вона над головою. Важко передати емоції, коли прокидаючись зранку радієш, що ранок настав, далі дзвониш рідним дізнатися як вони, а потім шукаєш чим можеш допомогти волонтерам чи ТО.
Друзі, я бажаю нам скорішої перемоги, та мирного життя, все інше неважливо!
Слава Україні!
EN
I don't know how to start…
It's a strange feeling when under the sound of a siren at night, under the threat of an air strike, when my exhausted and tired relatives refuse to go down to the shelter, I lay in the hallway (this is our bedroom for the last 9 days) decided to write a note.
I never thought it could be real ((
I always thought that the war was somewhere in the Far East, today it is overhead. It is difficult to convey emotions when waking up in the morning you are happy that the morning has come, then you call your family to find out how they are, and then you look for what you can do to help volunteers or TO.
Friends, I wish us a speedy victory and a peaceful life, everything else does not matter!
Glory to Ukraine!