Війна продовжується.
Тривожні новини. Загиблі Герої. Контрнаступ, важкий та довгий. Ракетно-шахедний терор росії. Жертви та руйнування мирних міст, сіл та людей... Ні на мить ця тривога не відпускає. Жодного ранку ще не було без перегляду новин. Всі 518 днів війни. Звісно, нервова система в людини не налаштована від природи постійно жити у таких умовах. Тому із плином часу втома все ж дає про себе знати.
Але ж жалітися чи занепадати духом немає часу! Тому що маю зараз найулюбленіше заняття - виховання песиків. Причому вони - різного віку і характеру. І мені щодня потрібно вирішувати масу нових і нових головоломок, як правильно зняти ту чи іншу проблему поведінки собачки. Навіть з мамою розмови вже не тільки про грядки та врожаї, про внуків що далеко і брата що зайнятий і не приїхав. Мама вивчає разом зі мною цих прекрасних тварин. Їй ЦІКАВО! Ніколи б не подумала. 😍
А вдома, крім огірків, на підході консервація дозріваючих вже помідорчиків. Ех, мої улюблені овочі! Минулого року їх знищила негода - град. Але, здається, цьогоріч таки все буде повний кошик!
От полуниця не вродила так, як я надіялась. Зате у мене із подарованої розсади виросло кілька стебел ремотантної ягоди. Вона дає за сезон кілька врожаїв. Я й не очікувала, що знову зможу посеред літа відчути запах смачної соковитої полунички. Тепер її потрібно відсадити на окрему грядку, щоб не переплутати наступного року, де який сорт посаджений.
А от абрикоска наша єдина ніяк не давала плодів. То її хворобами пошкодить, то знову ж таки - природна стихія поб'є. І ми навіть не знали, що це за сорт. Аж ось, після холодної мокрої весни, після важкої хвороби і втрати всіх квітучих гілочок, залишився один-єдиний абрикос! Схоже, дуже смачним буде.
Ось так і лікується моя моральна та деколи фізична втома. І приходить натхнення до творчої праці. Маю зараз законсервувати чергове відро огірків... так що - до зустрічі, спільното! 😉