Вперше після почтаку вторгнення росії на нашу суверенну державу я змогла виїхати до міста. Війна застала нас зненацька, тому блокада на протязі трьох тижнів, а потім ще десять днів розмінування, сильно змінили світосприйняття і принципи самозахисту.
Я знала, як розвивалися бойові дії у нас. Я бачила купу повідомлень від земляків і в інтернеті, і навіть на TV. Але.
Ні з чим не зрівняти враження, коли своїми очима бачиш звірства російської армії, які вони залишили після себе на нашій Богом данній землі!
Наша Богданівка. Дякувати Богу, наші дачі руйнування обійшли стороною. У нас тільки мародери пройшлися в останній день перед вигнанням. Але... Богданівка, рідна... Ні школи, ні дитсадка, ні магазинів. Та найбільше роз'ятрює душу вигляд повністю зруйнованих домівок мирних жителів. І найбільша біль - всі вони намагалися врятуватися написами на воротах 'Люди. Діти.'... А оркам на це було наплювати.
For the first time since the Russian invasion of our sovereign state, I was able to leave for the city. The war caught us by surprise, so the blockade for three weeks, and then another ten days of demining, greatly changed the worldview and principles of self-defense.
I knew how the fighting was developing in our country. I saw a lot of messages from countrymen on the Internet and even on TV. But.
There is nothing to compare the impression with when you see with your own eyes the atrocities of the Russian army, which they left behind on our God-given land!
Our Bogdanovka. Thank God, our dachas have been destroyed. We only had looters on the last day before the exile. But ... Bogdanovka, native ... No school, no kindergarten, no shops. But the most heartbreaking is the view of the completely destroyed homes of civilians. And the biggest pain - they all tried to escape the inscriptions on the gate 'People. Children .'... And the orcs didn't care.
Ось так зараз виглядає сусіднє село, де у нас живуть друзі, де просто живуть МИРНІ ЛЮДИ. Їх розбомбили російські танки тільки тому, що надіялись за наказом свого командування захопити Київ з боку Броварів. Звісно, їх ніхто навіть до Броварів не допустив. Хоча... Навколишні села сильно постраждали...
І ще одні написи вразили сьогодні. Без коментарів.
Блін. Я таки доживу до часів квітучої і розкішної України. Назло оркам!
This is what the neighboring village looks like now, where our friends live, where PEACEFUL PEOPLE just live. They were bombed by Russian tanks only because they hoped to capture Kyiv from Brovary on the orders of their command. Of course, no one even allowed them to Brovary. Although ... The surrounding villages were badly damaged ...
And other inscriptions struck today. No comments.
Damn. I will live to see the times of prosperous and luxurious Ukraine. Unfortunately for the orcs!
