Вчора весь день моросив дощ. То сильніше, то ледь-ледь. Щоб хоч якось урізноманітнити свій вихідний день, ми проїхались навколишніми селами. Просто так. Провітритись, як то кажуть.
Пейзажі за лобовим склом були похмурі та холодні. Чомусь думала всю дорогу про шторм "Сіаран", що наробив біди у Франції в четвер. Здогадуюсь, що мало хто із спільноти чув про це. Але у мене там зараз рідні люди. Тому знаю і дуже хвилююся за їх стан.
Північно-західне узбережжя Франції постраждало від негоди, оскільки швидкість вітру досягала 207 км/год. джерело
Слідкуючи за стрічкою одного із постраждалих від шторму містечок, дивувалася реакції французів на наслідки негоди. Основна проблема - відсутність електрики. Але.
Це не те, що у нас тут був блек-аут. Тому що українці - запасливі. Майже у кожному домі є альтернативні джерела, за допомогою яких можна приготувати їжу та трішечки зігрітися. Як, наприклад, туристичні газові плити. Правда, і нещасних випадків від їх неправильного застосування у нас вистачало. Але, все ж, - воду на чай люди навіть на свічці кип'ятили. І нічого, - витримали.
Найбільш цікавим для мене були коментарі французів, яким шторм відрубав електрику і можливість пересування, це про штори. У них кожен дім дуже залежний від електрики, починаючи із опалення та кухні і закінчуючи навіть шторами. Так як шторм бушував вночі, то у багатьох будинках штори були закриті. І так і залишилися не піднятими на кілька днів. Бо не було електрики. Люди жалілися на повну темряву. Відчинити жалюзі вони змогли тільки тоді, коли відповідні аварійні служби відновили роботу електромереж.
У нас же після мокрого дощового дня вночі сталася сильна злива. Піднявся вітер, приніс грозові хмари і якесь дивне тепло. Я довго не могла повірити, що спалахи за вікном - це блискавка. Допоки не почула скавчання нашого песика. Він панічно боїться грози, особливо після окупації, коли ми були цілодобово під вибухами чого тільки хочеш... І коли я вийшла на вулицю, щоб заспокоїти Хенка, то побачила картину травневих гроз. Сильний вітер скидав і котив землею все, що погано лежало. Дощ лив наче із відра, а небо розсікали яскраві та часті блискавки. Дивне явище для листопаду.
Ранок же зустрів нас чудовою тихою погодою. Наче і не було бурі та зливи. Мокра земля, калюжі по дорозі в ліс, і... гриби під ногами. Спочатку я думала їх тільки сфотографувати. Але коли пройшла пару метрів вперед, зрозуміла: треба назбирати! Молоденькі, гарні, свіжі... забула тільки, що вони надто мокрі від дощу! 🤣 І чистити їх - то ще той квест!
Були і якісь інші гриби. Але я їх не знаю. А з незнайомцями потрібно бути обережними, навіть якщо вони надто привабливі. Це я вам як жінка кажу. 😜
В результаті маю вбитий грибами день. Бо дуже довго прийшлося чистити отих пару десятків маслюків. Але чого не витримаєш заради родини: юшка із маслюками вийшла неймовірно смачна! Витрати свого часу на гарну справу були повністю виправдані. 😊
