Здається, у нас є ангели-охоронці. Ні, я не про тих, про кого ми і так знаємо, - ті завжди з нами. Але вже багато років якимось неймовірним чином у найкращі і у найважчі моменти біля нас опиняються саме ці кілька людей. Щоб просто поспілкуватися про життя. Вислухати нас і розказати про себе. І при цьому все найкраще у нас стає ще найкращішим, а все найгірше розчиняється у спільно придуманому новому варіанті виходу із кризи!😎
Звісно, це - лірика. Насправді - ми сьогодні їздили на Десну. Нашу улюблену річку. Де багато років тому починалась наша риболовна історія. Де ми вчилися у риби, як її обхитрити, і разом з цим черпали величезну масу позитивної енергії від дикої природи і чарівної річки.
В принципі, Десна протікає зовсім недалеко від дому. Але останнім часом то робота заважала рибалити, то сімейні обставини. А зараз ще й підступна та жорстока війна... І якби не наші друзі, які знають безпечні береги та дороги до них, - ми б і не думали кудись виїзжати за межі села. Кругом купа мін, снарядів, розтяжок, і ризикувати просто так заради риболовлі якось не на часі було.
А Десна наче чекала на нас... Подарувала гарний кльов, рибки тепер і нам вистачить, і нашим сусідам, і котикам, і навіть орлам нашої сусідки.😍
It seems we have guardian angels. No, I'm not talking about those we already know - they are always with us. But for many years now, in some incredible way, these few people have been with us in the best and most difficult moments. To just talk about life. Listen to us and tell us about yourself. And at the same time, all the best in our country becomes even better, and all the worst dissolves in a jointly invented new way out of the crisis!😎
Of course, it's lyrics. In fact, we went to the Desna today. Our favorite river. Where our fishing history began many years ago. Where we learned from fish how to outwit it, and at the same time drew a huge amount of positive energy from wildlife and the magical river.
In principle, the Desna flows very close to home. But lately, the work has hindered fishing, the family circumstances. And now there is also an insidious and brutal war ... And if it weren't for our friends who know safe shores and roads to them, we wouldn't even think of leaving the village. There were a lot of mines, shells, streamers around, and it wasn't time to take risks just for the sake of fishing.
And Desna seemed to be waiting for us ... She gave us a beautiful bite, now we have enough fish, our neighbors, cats, and even our neighbor's eagles.😍
Але що було для мене незрозумілим - це коли першу годину після приїзду на річку я не могла прийти в себе. Якесь дивне відчуття порожнини, до якої перекритий доступ всього, що є навколо. Не могла ніяк відчути себе на своєму місці, на улюбленій Десні. Ні пташиний спів не достукувався до глибин душі, ні розмови з друзями, - нічого. Тільки коли почала клювати риба і прийшлося реально зайнятися справою, - порожнина всередині почала наповнюватися змістом. Тоді, нарешті, рука потягнулася за смартфоном, щоб зробити пару світлин цієї прекрасної річки. А потім - і рибки.
В черговий раз переконалася: риболовля має особливий психотерапевтичний ефект. Особливо та, що відбувається на диких водоймах.
Миру всім, і - ні хвоста, ні луски!🕊🐟
But what was incomprehensible to me was when I could not come to my senses for the first hour after arriving at the river. Some strange feeling of a cavity to which access to everything around is blocked. She could not feel in her place, on her beloved Desna. Neither the birdsong touched the depths of the soul, nor the conversation with friends - nothing. Only when the fish began to bite and had to really do business - the cavity inside began to fill with content. Then, finally, a hand reached for a smartphone to take a couple of pictures of this beautiful river. And then - and fish.
Once again I was convinced that fishing has a special psychotherapeutic effect. Especially what happens in wild ponds.
Peace to all, and - no tail, no scales!🕊🐟
