Щось надзвичайно дивне відбувається у природі. Вже вдруге за зиму ми чуємо нічну грозу. Потужні звуки громовиці у незвичну для неї пору року лякають. Не тому, що невчасно гримить. А через те, що в Україні продовжується війна. І ракетні атаки на наші мирні міста тривають. Тому звуки грому асоціюються із вибухами від ракетного терору з боку росії...
Але сьогодні вночі, одразу після гуркоту грому, на наше місто рясно полилася вода з неба. Наче справжня літня злива, цей дощ і заспокоїв, і здивував. Все ж таки - лютий місяць надворі. Мало би бути по природі морозно, а не те, що тепер.
Що б там не було, але під шум густого дощу сон прийшов швидко і був міцним. А вже вранці за вікном нас чекало інше диво. Падав надзвичайно лапатий, величезний, густий сніг. Його 'сніжинки' сміливо можна було назвати 'кавалками', настільки вони були величезні! І це дійство тривало досить довго. хоча на землю сніг лягти так і не зміг, - він швидко танув. Та й не дивно: на вулиці весняне тепло, +6 градусів. Який там сніг витримає!
