Сонячний день приніс неймовірну красу у наш двір. Від яскравих теплих променів всі тюльпани розкрилися і стали досить великими. Їх вигляд спонукав робити світлини всюди, де вони ростуть. Оце я нарятувала старі ряди тюльпанів, що були тут ще до нас і стали надто густими! Навикопувала цибулинок, насадила скрізь так, як самі хотіли. Тепер маємо червоний рай навколо. Справжня насолода для душі!
Здивувала мене полуничка, що цвіте у квітні. Якщо чесно,то я такого за все своє життя не пам'ятаю: надто рано для звичайного сорту цих ягід.
Абрикоска вдячно назав'язувала малесеньких плодів. Так, цьогоріч я максимально уважно та вчасно її обробила. Адже за 4 роки бачила на ній всього дві ягідки, решта пропадала одразу після цвітіння. Разом із гілочками, що засихали від моленіозу (такий вредний грибочок знищував щороку весь цвіт). Перша абрикоска так і не достигла, - у той рік був сильний град, він її пошкодив. А минулого року таки достигла однесенька абрикоска. Виявилось, це досить цінний і смачний сорт. Ну і як було його не врятувати?
І ці всі чудові моменти квітучого оточення спонукали до освоєння нового виду рукоділля. Це - ірландське мереживо. Що цікаво у ньому - єдиний вид в'язання, який не може повторити машинка. Тобто тут зберігається повна автентичність виробів. Їх не поставиш 'на потік', як светри чи вишиванки із Китаю.
Що потім зроблю із цими в'язаними квітами та листочками? Ще точно не знаю. Я тільки вчуся. Але, мабуть, гарний був би літній топ. 😊
