Зовсім скоро на нас чекають кардинальні зміни.
Ще взимку через нові життєві обставини було прийняте це важливе рішення. Як би не хотілося нічого не змінювати, та події останніх двох років призвели до необхідності робити нестандартні кроки, незважаючи ні на що. І ми продали наш дім.
Можна 'подякувати' русні за зламане життя. Добре що хоч не відібране. І майно вціліло, на щастя. Оце і все, що залишилось з нами після окупації та постійних ракетних обстрілів Київщини. Роботу втрачено ще у лютому 22-го. Здоров'я - у 2023-му. Ніхто і ніщо більше нас не тримає тут. На жаль.
Бо дуже прикипіла серцем до цих місць. Звикла жити вільно на природі, гуляти лісами та луками. Збирати гриби, купатися в озері. А взимку грітися біля грубки та плести різні корисні штуки для рідних.
Та маємо результат: дім чекає на своїх нових господарів. А ми вже кілька днів займаємося пакуванням речей та розбором меблів. По такій спеці робити це досить важко. Щоб не перевантажити організм, частенько роблю паузи для перепочинку. Бо навіть просто посидіти біля відчиненого вікна хвилин 10 - це заряд на годину роботи.
Та я такі перевороти люблю. Адже без капітальної чистки непотрібних речей не обходиться, і це чудово! А ще дуже цікаво уявляти, як ти розставляєш всі перевезені речі на новому місці. Тут нам досить просто планувати, бо жити будемо у батьківському домі. Негоже стояти йому п'яту зиму порожнім. Тому - їдемо туди, де ми будемо більш потрібні! 😊
