Останнім часом в Україні точаться активні дискусії, що традиція купання на Водохреща не типова для нас, занесена ззовні та розпіарена в ЗМІ.
Насправді, традиції та обряди хрещенських купань відомі з давніх часів.
Доказом цього твердження можуть виступати численні дослідження українських етнографів та їхні публікації.
Видатний етнограф Павло Чубинський (1839-1884) писав, що у с. Шендеріва Канівського повіту: «після водосвяття деякі молоді селяни купаються в ополонці, для здоров’я, а інколи стріляють по кілька разів у повітря і таким чином “очищення від гріхів світові сповіщають”.
Олександр Потебня (1835-1891), з посиланням на записи Терещенка зазначав, "що купають від хвороб навіть маленьких дітей".
Михайло Зубрицький (1856-1919), священник села Мшанець на Бойківщині свідчив, що після освячення води “миються люди і друляють одні других в воду; хто більше в воді скупається, тим здоровший буде”.
Етнограф Володимир Ястребов (1855-1898), зазначав, шо у Єлисаветградському повіті на Водохреща тричі занурювались в ополонку, щоб вилікуватися від хвороб, а також купалися в ополонці парубки, які «водили козу».
"На Закарпатті купалися в йорданській воді дівчата, які довго не могли вийти заміж, ймовірно, щоб зняти закляття" - знаходимо записи в науковій праці етнографа Федора Потушняка (1910-1960).
Митрополит Іван Огієнко (1882-1972) писав, що на йорданське водосвяття у Києві «завжди кілька хлопців кидалися в Дніпро, щоб викупатися в освяченій воді».
Таким чином, можемо констатувати, що люди, купаючись на Водохреща покладали надію, що освячена вода допоможе їм позбутися смертельних хвороб і очистить від гріхів.
Ну і обов'язково повинні були купалися ряджені колядники і щедрівники, змиваючи з себе таким чином «скверну бісівських масок».
До речі, для святочних купань часто брали благословення у церкві й батюшки ставилися до цього з розумінням.
Йорданські купання в Києві, 1910 р. Джерело світлини