Одним з головних різдвяних кулінарних символів європейців та американців вважається імбирний пряник. Фактично, він підкорив увесь світ.
Але мало хто знає, що в Україні здавна існувала власна традиція випікати пряники перед Різдвом. Називалися вони "панянки", завдяки своїй формі у вигляді дівчини, панянки.
На Слобідській Україні (Харківщина, Донеччина, Луганщина) та Полтавщині випікали близькі до "панянок" за назвою - "барині".
Окрім "панянок" поширеними були пряники у вигляді вершників на коні, півників, пташок, чобітків. Випікали ці пряники у спеціальних формах та розмальовували кольоровою глазуррю. Окрім заливки глазуррю, українські господині ще й розмальовували їх різноманітними візерунками.
З різдвяними пряниками пов'язаний один з найдавніших різдвяних обрядів - дарування. Саме на Різдво діти отримували від рідних та близьких найбажаніший смаколик того часу. Тому і ставлення до таких подарунків у дітей було особливим. Вони, як правило, не з'їдали ці пряники одразу, а виставляли їх на видному місці в хаті, як своєрідний скарб, або ховали в свої схрони, де вони могли пролежати до весни, або навіть осені, якщо вистачало сили волі. Тривале зберігання цих пряників забезпечувала ослоблива рецептура їх приготування. З часом вони ставали сухариками, але не втрачали своїх смакових властивостей і не псувалися.
Пряники "Панянки" випікали лише раз на рік – перед Різдвом. Вже після Миколая починали замовляти собі панянок чи купувати форми для них. Зазвичай у селах були жінки, які випікали різдвяні пряники на замовлення. Оскільки це було викликано не складністю рецепту, а необхідністю мати форми для пряників. А ці форми зазвичай були металеві, з жерсті, виготовленими місцевими ковалями зі шматка металу, вигнутого вручну.
"Панянки" могли були різних розмірів, сягали й 60 сантиметрів. Залежно від розміру визначалося, кому саме цей подарунок. Найкращих і найбільших панянок дарували хрещеникам.
Дарування розподілялось за формами пряників. Дівчатам дарували власне панночок, а хлопцям – коників. Чобітки, пташки, невеликі панночки та вершники залишалися для сусідів чи колядників.
Дарували "панянки" вечірникам – дітям, які після Святої вечері приносили страви родичам чи сусідам.
