Сьогодні нарешті вийшли на зв'язок знайомі з блокадного Маріуполя, від яких не було жодної звістки з 3 березня. Після декількох хвилин ридання в трубку, вони змогли розказати як їм вдалося вибратись. Це дві жінки, мама похилого віку з донькою.
Today, acquaintances from the blockade of Mariupol, from whom there was no news since March 3, finally got in touch. After a few minutes of sobbing into the phone, they were able to tell how they managed to get out. These are two women, an elderly mother and daughter.
Від початку війни вони ховались у підвалі будинку. З кожнем днем війни росіяни знищували будинок за будинком, квартал за кварталом від окраїни міста до центра. І от тиждень тому, "прилетіло" і в їхній будинок після чого росіяни почали "зачистку" будинків і підвалів. Всіх цивільних, хто ховався в підвалах вони вигнали на вулицю і погнали вулицями за місто, де для них вже були облаштовані табори.
From the beginning of the war, they hid in the basement of the house. With each day of the war, the Russians destroyed house after house, quarter after quarter from the outskirts of the city to the center. And a week ago, "arrived" and in their house after which the Russians began to "clean up" the houses and basements. They drove all civilians hiding in the basements into the street and drove them out of the city, where camps had already been set up for them.
З цього табору жінкам вдалося вибратись завдяки тому, що у них було з собою 200 $. Охоронці табору запропонували полоненим, хто заплатить 100 $ з людини, того вони випустять, але гарантій безпеки не дають. Тих, хто не має грошей - відвозять до росії, де подальша доля людей невідома. Жінки заплатили і пішли пішки вздовж дороги на Бердянськ, це 84 км дороги. Вони пройшли 15 російських блок-постів, на деяких з них над ними знущались росіяни. Вони йшли 2 доби пішки до Бердянська (також окупованого росіянами). Вже з Бердянську вони змогли подзвонити і сказати що ЖИВІ. Бо після жаху, який відбувається в цьому місті з початку війни це справжнє диво. Зараз вони шукають можливість вибратись на підконтрольну Україні територію.
The women managed to get out of this camp because they had $ 200 with them. The camp guards offered the prisoners who would pay $ 100 per person to be released, but did not provide security guarantees. Those who do not have money are taken to Russia, where the future of the people is unknown. The women paid and walked along the road to Berdyansk, which is 84 km away. They passed 15 Russian checkpoints. at some checkpoints they were mocked by Russians, but allowed to go further. So they walked 2 days to Berdyansk (also occupied by the Russians). Already from Berdyansk they were able to call and say that they are ALIVE. Because after the horror that has been happening in this city since the beginning of the war, it is a real miracle. Now they are looking for an opportunity to get into the territory controlled by Ukraine.
Це може здаватись сюжетом якогось фільму, але зараз це реальність для сотень тисяч українців, які опинились у вирі війни, яку почала фашистська росія.
Не пробачимо ніколи.
Слава Україні!
This may seem like the plot of a film, but now it is a reality for hundreds of thousands of Ukrainians who find themselves in the vortex of the war started by nazi russia.
We will never forgive.
Glory to Ukraine!
