Комп'ютер, ноутбук, смартфон - вся ця електроніка стала невід'ємною частиною нашого життя. Уявіть, в один момент це все у вас забрати.
Вчора, трапилася поломка мого ноутбука. На рівному місці погас екран і ноут перестав запускатись.
Довелося везти "старічка" в сервіс, і чекати вердикту.
Але після вимкнення, довелось на собі відчувати процес, чимось схожий на "ломку", характерну для всіх видів залежності.
Поділюсь своїми відчуттями.
Перше - це відчуття несправедливості. "Чому це сталося саме зі мною і саме зараз? Я ж тебе любив і оберігав, пилинки здував"...
Наступним було відчуття безпорадності, коли якісь прості маніпуляції, в надії все виправити, не дали результату.
Далі прийшло відчуття тривоги. Оскільки багато твоєї роботи і творчості було зав'язано на ноутбуці, ти починаєш переживати за інформацію на дисках, чи зможеш ти повернутись до своєї роботи і коли?
Всі ці переживання плавно переходять в безсонну ніч, з прокручуванням варіантів що робити далі?
Наступного дня з'являються паростки депресивного стану, з апатією і спробами "через силу" змусити себе чимось зайняти.
От і зайнявся самоаналізом і написанням цього посту. Звичайно, вагомим підтримуючим фактором є наявність смарфона, функціонал якого дозволяє принаймі працювати з текстом.
Але всеодно, стає страшно від усвідомлення ролі техніки в нашому повсякденному житті. Дуже сильно ми всі "підсіли на цю голку", причому цілком свідомо.
Залишається сподіватись, що вдасться все полагодити. А ви бережіть себе і своїх електронних друзів, бо від них, певною мірою, залежить ваше самопочуття і спихічний стан.
(фото з інтернету)