Несподіване безлюддя на ставку. Хоча спека майже липнева.
Немає дітей, що стрибають безкінечно "бомбочками" з пірсу, нема музики з машин. Поодинокі рибалки ховаються під вербами.
Вітряно.
Це створює ілюзію прохолоди. Вода теж не така тепла, як у розпал літа. Сидиш і думаєш, чи варто купатися. Приємне відчуття, коли все озеро ніби належить тобі.
Безлюддя — це добра річ. Коли розумієш, що люди он там, в селі, що з ними все нормально і спокійно пливе життя.
І безлюддя — це страшно, якщо люди втекли від вогню, пострілів, стихійного лиха... Отож, все в порівнянні.
Я сиджу і спостерігаю за легкими хвильками на поверхні води і слухаю її шум. І ви зі мною теж.
Дякую за ваш візит!
