Постійна боротьба між природою та цивілізацією...
Закинуті будівлі це моя особлива любов, бо я намагаюся вгадати їх минуле, а часом зазирнути в майбутнє. Величні замки, готелі, цілі міста. І крихітні сільські хати... У кожного своя доля. Час, стихійні біди, війни чи просто відсутність спадкоємців вбивають і гігантів, і карликів.
На жаль, в нашій країні міста і села стають покинутими не тільки через війну.
Чимало сіл на початку 90-х почали вимирати. Люди масово виїжджали в міста, адже там були шанси знайти роботу.
Хто зна, а може деякі з цих сіл воскреснуть? Адже все більше молодих людей, фрілансерів, що працюють в інтернеті покидають суєту міста і шукають спокою на природі.
Ця хата — міцний горішок, але її теж не жаліє час. Збіг це чи ні, але про неї спадкоємці згадали у 2020, в часи ковіду, що тоді виглядав найбільшим злом.
Люди приїхали сюди, розчистили хащі, вирубали чагарники і покосили траву... З тих пір, як я розумію, раз чи двічі на рік тут хтось буває...
А зараз господарями подвір'я є руді лілії. Вони творять магічні букети у єдності з дикими польовими квітами, що більше схожі на бур'яни. Ліліям тут добре. Цікаво, хто і коли їх посадив?
Цікаво, чи має шанс на відновлення будинок? Поживемо побачимо...
