Have you ever joked like that? Here in the photo is my daughter Victoria on February 23 with a weapon in hand. It was her 18th birthday. And the Day of the Soviet Army is the next fatal date. We were already scared: February 16 and a few more dates - the war is about to begin! But deep down, everyone hoped that everything could end peacefully!
The next date for the probable war was February 23. We ordered quad biking for our birthday girl in advance! But she didn't know it! It was her birthday and everything was peaceful. It was one of the most harmonious and beautiful days and we dissolved in our happiness and forgot about the war that was brewing!
Чи жартували ви коли небудь так? Ось тут на фото стоїть моя донька Вікторія 23 лютого зі зброєю в руках. Це був День її 18 ліття. А ще День Радянської Армії - наступна фатальна дата. Ми вже були налякані: 16 лютого та ще декілька дат - має розпочатись війна! Але в глибині серця всі надіялись, що все може завершитись мирним шляхом!
Наступна дата початку ймовірної війни була 23 лютого. Ще заздалегідь ми замовили для нашої іменинниці катання на квадрациклах! Але вона про це не знала! Наступив День народження і все було мирно. Це був один з найгармонійніших та прекрасних днів і ми розчинились в своєму щасті та забули про війну, яка назрівала!
And we took her to the forest to the recreation area to skate, but said it would be paintball)
We said that war was brewing and that it would be general training. You will flee among the trees, and we will catch up and shoot. It was fun. But we did not know then that our words were prophetic !!! ? Putin attacked the very next morning!
І ми привели її в ліс до рекреаційної зони, щоб кататись, але сказали що це буде пейнтбол)
Ми сказали, що ось назріває війна і це буде генеральна підготовка. Ти будеш втікати поміж деревами, а ми будем доганяти та стріляти. Це було весело. Але ми не знали, що наші слова були пророчими !!!?
A few days ago, I read an article written by a young girl who had fled Kharkiv: "political tyrants always know (or think they know) how to break people. Hitler attacked at five o'clock, Putin attacked at five o'clock
Of course, after two years of teaching history, I have few illusions about "fraternal peoples", but the war in 2022 is something surreal. Why should I, a resident of a peaceful city and a peaceful country, wake up from the bombing? Why do I dream of shots at night, and an enclosed space seems a trap that will inevitably lead to death?
This is a punishment for… for what?
During the day, I lost everything I had lived in recent years. I was forced to flee… To flee not from a natural disaster, but from murderers whose hearts are rotten and tainted with fear of a dictatorial regime."
Кілька днів тому я прочитала статтю, яку написала молода дівчина, що втікала з Харкова: політичні тирани завжди знають ( або думають, що знають), як саме зламати людей. Гітлер напав о п'ятій, путін напав о п'ятій… Психіка людей дуже вразлива зранку, тому навіть засинаючи у тиші, в голові лунають вибухи, звук швидкісного метро та плач дітей, які не розуміли, куди батьки везуть їх на світанку.
Звичайно, після двох років викладання історії в мене залишилося мало ілюзій про “братські народи”, проте війна у 2022 році – щось сюрреалістичне. Чому я – жителька мирного міста та мирної країни повинна просинатися від бомбардування? Чому вночі мені сняться постріли, а замкнений простір здається пасткою, що неминуче приведе до загибелі?
Це покарання за… за що?
За день я втратила все, чим я жила останні роки. Мене вимусили тікати… Тікати не від природного катаклізму, а від людей – вбивць, чия серця гнилі та забруднені страхом перед диктаторським режимом.
They say God will not allow trials for a person if he is not able to endure it.
I am a very nervous person. Such people were once said to have "blue blood". I have had a migraine since childhood. I lose consciousness due to severe pain.
The last few years have been a complete shock to me. My mother died two years ago. And in October 2021 my dad had a stroke, lay paralyzed for two months, and then my dad died in December ... I felt my heart become weak. A little excitement causes an increase in heart rate. Then I get weak. The news of the war exhausted me completely. It is good that next to me is my Victoria, who helps me save our 11-year-old Darinka.
I very much sympathize with the people who lived in such cities of Ukraine at the time of the beginning of the war, who found themselves under bombs! It is hard to imagine what they endured and those who managed to escape - what a terrible injury they received! I believe that if this is possible, then women with children should be evacuated away from the war so that our men can stand up to the invaders. After all, at all times the enemy has won, harming women and children!
Кажуть Бог не допустить випробування для людини, якщо вона не здатна витерпіти його.
Я людина дуже слабонервна. Колись про таких говорили, що вони мають "голубу кров". Маю мігрень з дитинства. Від сильної болі втрачаю свідомість.
Останні роки були для мене суцільним потрясінням. Два роки тому мама померла. А в жовтні 2021 року отримав інсульт, лежав два місяці паралізованим, а потім в грудні помер мій тато... Я відчула, що серце стало слабким. Маленьке хвилювання викликає підвищення серцебиття. Тоді мені стає слабо. Звістка про війну знесилила мене зовсім. Добре, що поряд зі мною є моя Вікторія, яка допомагає мені зберегти нашу 11 літню Даринку.
Я дуже співчуваю людям, які в момент початку війни жили в таких містах України, які опинилися під бомбами! Важко уявити що вони перенесли і ті, яким вдалось втекти - якої страшної травми вони отримали! Я вважаю, що якщо це можливо зробити, тоді жінки з дітьми повинні евакуюватися подалі від війни, щоб наші чоловіки могли міцно протистояти загарбникам. Адже у всі часи ворог перемагав, завдаючи шкоди жінкам та дітям!
People in Ukraine lived for a long time knowing that people were being killed somewhere on the border with Russia and that didn't seem to concern us. People continued to have fun, abuse entertainment and alcohol, and were wasteful. Thus, the system of values was completely distorted.
At the moment when we needed to go away, we wanted to take a lot of nice little things dear to our hearts. After all, girls need a lot in a normal peaceful life. But the guys told us to leave all the bags, take with you only the essentials! So that there was only 1 backpack behind you? That there was enough strength to go for the goal ... that there was enough water!
And after crossing the Ukrainian border, we began to review our belongings, throwing out not so necessary. So we left only a few packs of nuts and dates, a jar of honey, flax fiber and water. And hygiene items.
And so we arrived in the city of Záhony. Generous volunteers bought us refugee train tickets and at 2 am we left for Budapest. I sat on this clean, warm train, with a clean toilet, and thanked God for helping us through this ordeal with people who, like us, sought only a peaceful sky for their children. My Victoria fell asleep on the chairs, and Darina, who slept for two hours on the bus, drew on a smartphone and was very happy because she was warm! She really wanted to drink, but we only had one liter of water left! And we divided this water into three, drinking one sip! In such moments we understand what is really valuable! Peaceful sky, warm clothes, drinking water, just life. These things that seem to us to be something that will always be there before the war.
Люди в Україні жили, знаючи що там десь на кордоні з Росією вбивають людей, а це наче нас не стосувалось. Люди продовжували веселитись, зловживати розвагами та алкоголем, займались марнотратством. Таким чином зовсім викривилась система цінностей.
А ось в той момент, коли нам потрібно було зібратись в дорогу, ми хотіли взяти багато приємних дрібниць, дорогих нашому серцю. Адже дівчатам в звичайному мирному житті потрібно всього багато. Але хлопці нам сказали, що потрібно залишити всі сумки, взяти з собою лише вкрай необхідне!
Так щоб було лише по 1 рюкзаку за спиною? Щоб вистачило сили дійти... щоб вистачило води!
І пройшовши український кордон, ми почали переглядати свої речі, викидаючи не настільки необхідні. Таким чином ми залишили собі лише кілька пачок горіхів та фініків, банку меду, клітковину льону та воду. І предмети гігієни.
І ось ми прибули до міста Захонь. Великодушні люди волонтери купили для нас квитки на поїзд для біженців і о 2 ночі ми поїхали до Будапешту. Я сиділа в цьому чистому теплому поїзді, з чистим туалетом і дякувала Богу, який допоміг нам пройти це випробування разом з людьми, які як і ми шукали для своїх дітей лише мирного неба. Мої Вікторія заснула на кріслах, а Дарина, яка поспала дві години в автобусі, малювала на смартфоні і була дуже щаслива, тому що їй було тепло! Вона дуже хотіла пити, але у нас залишилась лише одна літра води! І ми ділили цю воду на трьох, випиваючи по одному ковтку! В такі моменти ми розуміємо що є справді цінного! Мирне небо, теплий одяг, питна вода, просто життя. Ці речі, які здаються нам чимось таким, що буде завжди, поки не було війни.
At 4:30 in the morning we arrived in Budapest and walked to the hotel. This majestic royal city is very similar to my native Lviv. Here is a sculpture of a lion, of which there are many. Somehow strangely our hotel turned out to be in the same square where we lived in airbnb four years ago. This strange sign was like God's response, which brought me out of anxiety for my children every night and settled me in a safe place. We went into the room and smiled. There was a panorama of Budapest on the TV screen and it was written: Welcome Mrs. Maslievich!
4: 30 ранку ми прибули до Будапешту і пішли пішки до готелю. Це величне королівське місто дуже схоже на мій рідний Львів. Ось скульптура лева, яких тут багато теж. Якимсь дивним чином наш готель виявився на тій самій площі, де ми жили в airbnb чотири роки тому. Цей дивний знак був як відповідь Бога, що вивів мене зі стану тривоги за своїх дітей щоночі і поселив в безпечному місці. Ми зайшли в номер та посміхнулись. На екрані телевізора була панорама Будапешту і було написано: Ласкаво просимо міссіс Маслієвич!
Dear Friends Hivians, take care of each other and appreciate the world in which you live. Because the value of everything we have is truly known only when we lose it!
In conclusion, I want to share with you the song Amen, which is a prayer for me, a request of all mothers of the world to God for peace !!!
Друзі, бережіть один одного та цінуйте мир в якому ви живете. Бо цінність всього що ми маємо по справжньому пізнається лише тоді, коли ми це втрачаємо!
На завершення хочу поділитись з вами піснею Amen, яка є для мене молитвою проханням всіх матерів світу до Бога за мир !!!
I don't know what I will do and where I will go in a while, but I am thankful to God today for this warm clean hotel room and the beautiful view of the blue sky from my window!
Я не знаю що я буду робити і куди поїду через якийсь час, але я вдячна Богу сьогодні за цей теплий чистий готельний номер і чудовий вид блакитного неба з мого вікна!