Привіт усім, я сьогодні з сумною новиною. Сумна вона для мене і я дізналася її від моєї мами. Бо в мене нема світла і інтернету, тому новини я дізнаюся з запізненням.
Ірина Фаріон померла від пострілу в скроню невідомим кілером. А я так хотіла піти до неї на літературну зустріч, я дуже люблю слухати її дзвінкий голос, її висловлювання ділили на цитати і часто користовувала кожна влада у своїх цілях. Я сьогодні в магазині чула обговорення двої продавщиць життя і діяльності І. Фаріон. І я їм сказала, що вони не мають права осуджувати взагалі кого-небуть, а тим більше таку розумну і начитану мовознавицю як Ірина Фаріон.
Я хотіла піти на зустріч, а тепер піду на похорон. Я впевнена, що це має бути голосно і щиро, як життя і діяльність пані Ірини Дмитрівни. Потрібен маніфест про те, що наша мова живе, її не можна вбити!
Жах, коли людину можна вбити просто у вла ному дворі біля під'їзду. Я ще думаю, що підозрюваний хлопець просто якийсь хлопчина, якого за певну суму грошей попросили сидіти на лавці, для того щоб відвести слід. За класикою детективних сценаріїв вбивця завжди не той, хто здається одразу.
І ось я переглядаю відео ютюб каналу, який був виставлений всього день тому. На відео Ірина Фаріон відверто розповідає про те, які закони приймає влада, збільшуючи собі зарплатні більш як 100 тисяч грн. в місяць, коли вчитель отримує мінімалку. Доки нас будуть вбивати за мову, за правду, за націоналістичні принципи? Дуже зручно сьогоднішній владі списати вбивство на рос. замовників. Такі вбивства не розслідують. Чорновіл, Івасюк, Гонгадзе, Кузьма.....
Я знаю, що вулик не любить таких дописів про війну, про вбивства, про трагедії. Але життя складається не лише з гарних новин. Кожен проживає свою подорож життям, але не кожен залишає по собі слід.
Я радію, що одного разу зустріла Ірину Дмитрівну у Львові на вулиці Городоцькій. Я її тоді обійняла і подякувала, бо таких в Україні вже більше нема і не буде.
Вічна пам'ять пані Ірино!
Hello everyone, I have sad news today. I heard it from my mother. Because I don't have electricity or the Internet, so I get the news late.
Iryna Farion died from a shot in the temple by an unknown killer. And I so wanted to go to her for a literary meeting, I really like to listen to her sonorous voice, her statements were divided into quotes and often used by each government for its own purposes. In the store today, I heard two saleswomen discussing the life and work of I. Farion. And I told them that they have no right to condemn anyone at all, and even more so such an intelligent and well-read linguist as Iryna Farion.
I wanted to go to a meeting, and now I'm going to a funeral. I am sure that it should be loud and sincere, like the life and activity of Mrs. Iryna Dmitrivna. We need a manifesto that our language lives, it cannot be killed!
Horror, when a person can be killed just in one's own yard near the entrance. I also think that the suspect guy is just some guy who was asked to sit on a bench for a certain amount of money in order to lead a trail. According to the classics of detective scenarios, the killer is always not the one who appears immediately.
And now I'm watching a video of a YouTube channel that was launched just a day ago. In the video, Iryna Farion frankly talks about what laws the government adopts, increasing her salary by more than 100,000 hryvnias. in the month when the teacher receives the minimum wage. How long will they kill us for our language, for the truth, for nationalist principles? It is very convenient for today's authorities to attribute the murder to the Russians. customers In my country, such murders are not investigated. Chornovil, Ivasyuk, Gongadze, Kuzma.....
I know that the hive does not like such posts about war, about murders, about tragedies. But life is not only about good news. Everyone lives their journey through life, but not everyone leaves a mark.
I am glad that I once met Iryna Dmytrivna in Lviv on Horodotskaya Street. I then hugged her and thanked her, because there are no such people in Ukraine and there will never be.
Eternal memory of Mrs. Irina!