Сьогодні вперше під час повітряної тривоги ми не сиділи у своєму підвалі. А знаєте чому? Бо не посоромлюсь сказати, що якийсь покидьок підпалив сухостій, який розкинувся неподалік біля місця, де ми зараз перебуваємо.
Уявіть собі невеличке село - вуличка з кількох хат, в яких живуть люди далеко за 70. І як заведено в старих селищах - в кінці села кладовище. На невеличкому горбочку серед невеликої кількості дерев і молодих сосен. А навколо суха трава. Неподалік ми зупинились в одній із старих хаток, в якій нас любо приютили і про яку я трішки розповідала раніше.
Today, for the first time during the air raid, we did not sit in our basement. Do you know why? Because I'm not ashamed to say that some thief set fire to the dry grass that grows near where we are now.
Imagine a small village - a street of several houses, where he lives far beyond 70. At the edge of the village - a cemetery. On a small hill among a small number of trees and young pines. And around the dry grass. We stopped nearby in one of the old houses, where we were kindly sheltered and which I talked about a little earlier.
Так от. Коли ми вибігали з хати в підвал через оголошену повітряну тривогу, ми помітили полум'я, яке огортало кладовище з усіх сторін. Перше, про що почали кричати діти, чи не згорить наша хата? Та ми чомусь вже не чули їх, похапали лопати, відра і чимдужче побігли гасити 🔥 вогонь. Викликати пожежників, але нам одразу крикнули місцеві, що поки вони доїдуть то згорить і дім. Місцеві, я так зрозуміла, вже не верший раз боронять свої хати і могили своїх прадідів від пожежі.
So. Running out of the house into the basement due to the announced air alarm, we noticed a flame that engulfed the cemetery on all sides. The first thing the children started shouting about was that our house would burn down. But for some reason we didn't hear them anymore, grabbed shovels, buckets and ran to put out the fire. Call the fire department, but the locals immediately shouted at us that by the time they arrived, the house would burn down. It is not the first time that locals protect their houses and ancestral graves from fire.
Люди, це так страшно. Коли полум'я лізе по сухій траві і палає, розгорається зі страшною силою і лізе далі. І все це відбувається під звуки сирени. Забігаючи наперед скажу, що нам все вдалося. Важко описати цей стан, зараз в мене трусяться руки і дуже болить усе тіло від напруги і роботи лопатою. Зараз здається, що ми справжні відчайдухи. Та важко передати словами те страшне видовище.
People, it's so scary. When the flame climbs on the dry grass and burns, it ignites with terrible force and climbs on. And all this happens to the sound of a siren. Looking ahead, I will say that we succeeded. It is difficult to describe this condition, now my hands are shaking and my whole body hurts a lot from stress and working with a shovel. Now it seems that we are real desperate. But it is difficult to put into words that terrible spectacle.
Хто це зробив, встановити неможливо. Лишається сподіваттсь, що це не диверсант, хоч підпал трави вважається диверсією і карається законом. Ми погасили це... лопатами... гатячи ними по палаючій траві та заступаючи найнебезпечніші місця землею. Ми трішки герої)))) по своєму))) трішки здурілі))) але всі ми цілі. А ракету, через яку лунав сигнал тривоги, збило ППО.
Тому ось таким виявився наш "фронт" сьогодні.
It is impossible to establish who did it. It is hoped that this is not a saboteur, although burning grass is considered sabotage and punishable by law. We extinguished it ... with shovels ... shoveling them on the burning grass and covering the most dangerous places with earth. We are a little heroes)))) in their own way))) a little crazy))) but we are all whole. And the missile, through which the alarm sounded, was shot down by air defense.
That's why our "front" turned out to be like that today.
