Привіт друзі.
Знову день пролітає в бігах на шаленій швидкості і часу вистачає на коротке повідомлення, щоб залишатись на зв’язку.
Є надія, що мене читають і не хочеться змушувати цих людей хвилюватись ще й через мене. І так, в наш час, приводів для хвилювання вистачає ))) Тому й пишу цей пост.
Тему для посту знайшов у своїй сумці, прийшовши на роботу. Цей маленький птах нагадує мені одного магічного птаха, що жив у клітці Дамбелдора.
Цікаво те, що цей птах (я зараз про ту іграшку, яка гордо сидить на моєму записнику із фото цього повідомлення) в прямому сенсі переслідував мене вже майже кілька тижнів.
Спочатку син забув його в моїй машині. Потім, погравшись ним, знову залишив його мені. Далі я вже й встиг продати автомобіль (не думав що це забирає стільки часу і уваги) та викласти з нього усі речі, а птах продовжує мандрувати зі мною.
Цей попугай (до сьогоднішнього ранку я сприймав цю іграшку, як попугая), постійно базувався то в кишені то на робочому столі. Майже кожного разу я перекладав його несвідомо…
Сьогодні зранку, викладаючи тормозок з їжею, я знайшов його у своїй торбині. Уяви не маю як він там опинився. Напевно, випав з кишені в сумку коли я купував собі каву.
Так от, коли я його сьогодні витягав із сумки я вперше помітив, що цей попугай ну дуже сильно схожий на фенікса. Я б навіть сказав, що треба було куди більше постаратись, щоб в ньому побачити попугая а не фенікса…
В принципі, що хотів – написав. Звиняйте, що по простому, народному черкаському сленгу.
І на прщання - маленька мудрість в об'ємі 10с. Лайки та підписка вітаються. Мій друг (якому належить канал) і я - будемо дуже раді Вашій активності 😉
Січень 2024