Привіт друзі.
Сьогодні поділюся враженнями про дуже цікавий фільм 2023-го року «Теорія простих чисел». Дякую @diodao за рекомендації, це прекрасний фільм. Не дивлячись на те, що перегляд розтягнувся на три дні, фільм дуже сильно сподобався і однозначно вартий того, щоб залишити «невеличкий» (саме так планувалось з початку) відгук про сюжет і про сам фільм.
У пості будуть спойлери, так що для тих, хто не любить коли розкривають якісь нюанси фільмів, яких вони ще не дивилися, краще пропустити що буде написано нижче, після фрази «спойлери».
З перших хвилин фільму складається таке враження, що сюжет писався під головну героїню. Наскільки вона, я б сказав, досконало відіграє досить складну роль.
Першим скріншотом («Спойлери») для цього посту я вибрав ось цей момент, який демонструє те, як головна героїня розсталася із, напевно, головним героєм. Напевно, тому що ще є роль наукового керівника, яка також прекрасно відіграна.
Так, так, Ви нічого не переплутали. Саме так виглядає їхнє розставання!!!
Далі піде розкриття сюжету в моєму світоспринятті та інтерпретуванні:
Маргарита, так звати головну героїню, за збігом обставин саме останній момент перед виступом на щорічному великому зібранні математиків, знаходить рішення над яким вона працювала разом із цим молодим чоловіком. (який її не покидав, а завжди був поруч, в її думках 🤣)
Так, «формально» вона знайшла це рішення самостійно, хоча більшу частину роботи вони проробили разом. І те, як він відходить від слави, залишаючи її саму після доведення, яке вона робила для нього – найкраще зізнання в коханні, яке він міг зробити.
Думаю, досить символічне є те, що рішення прийшло тільки в той момент, коли вона усвідомила, що кохає цього чоловіка.
На передодні розв'язки фільму, є невелика сцена, де героїня приходить з саду чи подвір'я, до мами, бере червону ручку і допомагає їй перевіряти домашні завдання по математиці. Саме в цей момент відбувається, на мою думку, одна з важливіших розмов, в якій мама ділиться дуже важливим переживанням:
«Не дивлячись на те, що твій батько покинув нас, я безмежно щаслива за ті прекрасні моменти, що провела разом з ним і що завдяки йому в мене є ти» - не дослівно. Записував по враженням…
Так, це був відступ, на який хотілося зробити основний акцент…
Тепер давайте по ходу.
У фільмі, з перших хвилин, піднімається тема гендерної нерівності і того наскільки складно жінкам бути в заздалегідь чоловічих егрегорах. Це дуже важлива тема, яку мені як чоловіку до кінця складно зрозуміти.
В образі головної героїні дуже гарно промальований шлях саморозвитку від емоційної незрілості до, можна сказати, повного становлення своєї особистості і формування повноцінного критичного мислення.
На момент фільму головній героїні 25 років. Формально це період, коли закінчується формування критичності мислення. У багатьох творчих і наукових людей цей період затягується і може доходити до 27-30 років (або ж…) так, як такі люди крім цієї творчості чи науки не мають належного досвіду взаємодії із соціумом.
На початку фільму головна героїня постає в образі особистості, що подавлює власні бажання і агресію та займається гіперкомпенсацією за рахунок того, що розвиває ті здібності, які в неї виходять найкраще. При цьому, повне ігнорування «всього, що може перешкоджати математиці».
Далі настає найстрашніша подія, яка може трапитися з людиною - публічний осуд, під час виступу по захисту своєї дисертації. Ось цей молодий чоловік, який був на першому скріншоті, помічає помилку в доведенні теореми і на цьому вся дисертація йде коту під хвіст. «Незріла» Маргарита, в цей момент, не знаходить іншого виходу як втекти від реальності і спробувати зробити винними інших. Звісно інші, а саме її науковий керівник несе велику відповідальність за її правал, так як не знайшов часу для того щоб пропрацювати і перевірити її роботу перед виступом, так як уже був зайнятий роботою з новим аспірантом. Це досить неетичний крок, але Маргарита сама винна, вона сприймає це як катастрофу і це реалізується. Крім того, вона, через незрозумілі для мене фактори, відмовилися звернутися до іншого аспіранта, щоб той перевірив правильність її роботи (тут зіграв роль і страх і злість і, десь надмінність).
На фоні спілкування з професором, в Маргарити вперше виникає в фільмі агресія, яку вона дуже добре виміщає на відрі для сміття як видно на цьому скріншоті.
Агресія і злість дають маргариті сили рухатись далі і починати щось змінювати в житті. Це черговий раз доводить, що агресія досить корисний енергетичний ресурс людини, яку можна і треба застосовувати в тих випадках коли потрібно проломити стіну перед якою ти опиняєшся.
Якщо в першій частині фільму Маргарита подавляє свої бажання, то починаючи з ось цього моменту коли, на підготовці до влаштування на роботу вона привселюдно висловлює невдоволення. Тут в неї починається «період проб і помилок». Вона починає прислуховуватись до своїх бажань і пробувати їх реалізувати. Врешті-решт, що її вже втрачати, після того як вона скинула величезний обов'язок величезну відповідальність в плані спробувавши порвати з роботи всього свого життя? Треба було щось робити.
Наступним кроком, коли після важкої розмови із іншими аспірантом по телефону, який просив дозвіл опублікувати частину її роботи, як їх роботу під спільним авторством, Маргарита наважується попросити подругу дозволу піти з її друзями до нічного клубу. В клубі героїня переступає ще через один свій страх, як вміє підходить до чоловіка і отримає те чого хоче.
Кожна з таких маленьких реалізацій бажань, які відкладалися раніше, надають Маргариті на скільки багато впевненості, що вона наважується на відверту розмову з професором в якій висловлює все у що вона про нього думає. Правда в цій ситуації, як каталізатор, послужила розмова з мамою якій розповіли, що Маргарита кинула університет. Що добряче розлютило і додало сили (агресії).
Після розмови з професором, коли вже Маргарита зірвала всі тормоза вона навіть наважується висловити своє невдоволення діями іншого аспіранта, давши йому ляпаса.
В ці моменти, якщо придивитися на обличчя, мімики і поведінки головної героїні, ми вже не бачимо того подавленого закомплексованого згорбленого індивіда, який боїться відстоювати свої переконання.
Дуже гарно видно це порівняння на двох моментах фільму. В першому, коли відбувається інтрев’ю для газети. Тут, я думаю, максимально гарно пробудований портрет невпевненої закомплексованої людини. В другому моменті, коли Маргарита «висказує» все, що думає про свого професора, перед ляпасом. Такою впевненою Маргарита постає чи не вперше на протязі всього фільму.
Далі, і до того амбітна людина, не може інша потрапити в осередок самовпевнених математиків і бути одною з кращих серед них, отримавши достатню порцію впевненості, як Стріла пробиває всі перешкоди на своєму шляху, аж до хепіенду.
Це перший такий детальний опис фільму, який я колись робив, і я дуже вдячний @diodao, яка черговий раз спонукала мене на щось нове🙏
Січень 2024
Лютий 2024
Березень 2024
Квітень 2024