Привіт, друзі!
Похолодало. Другий день безперервно падає дощ. Світ невпинно котиться до зими.
Є лише одне найважливіше завдання, якщо ти живеш у селі. Розпалити піч. Все. Якщо дуже припече голод, то ще поїсти. На жаль, часом треба ще ходити в туалет. У нас з котами однаковий настрій. На першому колажі вираз морди Васі відображає настрій багатьох людей пізньою осінню.
Вихідні були традиційні. Тобто катання по місту з котом. На цей раз доля не пожаліла маминого Нюшу (офіційно ім'я Чорний).
В середині жовтня почалися перші симптоми: закладений ніс і хропіння. Можливо я втратила трохи часу на тому етапі.
Місяць тому ніщо не віщувало біди.
Зараз пухлина росте дуже швидко, її точна характеристика ще невідома, чекаємо.
У мене були типові варіанти: евтаназія, дати померти своєю смертю (мамин варіант) або планування операції, яка дає шанси 50 на 50, оскільки новоутворення зачеило мозок. Це дуже дорого. Для мене. Вирішила зробити експеримент. Зібрати на монобанку хоча б три тисячі.
За півтора дні був позитивний результат, то ж боротьба триває. Але крім коштів нам потрібне чудо. А це вже до Всесвіту!
Один раз я обдурила смерть у 2019, коли забрала його з вулиці. Чи вдасться знову?
У клініці. Випустили погуляти.
Нюша їсть через трубку у стравоході, бо не може одночасно і дихати, і ковтати. Запалення легень як "бонус". Він у клініці зараз, бо мама теж досі не здорова і не змогла б проводити такі маніпуляції. І я через цю ситуацію не можу взагалі зосередитися на розумовій діяльності.
Але часом треба і байдикувати, а також гладити котів, які безкінечно сплять. Ми досі в селі, бо через дощ і втому не можу доробити деяких справ. Я не хочу до міста, і водночас хочу:) Отаке роздвоєння.
Там теплі батареї. А тут свобода і тиша. Я переживаю, як сприйматимуть ці зміни коти.
Колись друзі питали, чи могла б я тут лишитись зимувати. Якщо поряд була б хоча б одна людина, то так. Мама, чоловік, повна сім'я, якісь друзі... І ще. Якби не було постійних пригод з підопічними. Весь час хтось хворіє. Постійно живу на два фронти, дуже важко приїжджати з міста в холодну хату.
Мені дуже сумно покидати це місце, бо тут я є собою. Ахах... Мабуть ви вже чули ці фрази рівно рік тому!
Іншим разом сподіваюся написати щось більш конструктивне.
Бережіть себе, своїх рідних і своїх тварин, бо вони зовсім безпорадні у світі людей. Вони не винні, що багато тисяч років тому їхні предки зробили крок назустріч людині і проміняли свободу дикої тварини на стабільність і ситість.
There will be no translation...
Google translate is our best friend! Choose Ukrainian-English.
I hope without hope. Who wants to help Nyusha for surgery?
For the treatment of Nyusha:
🎯 Goal: 10 000 ₴
🔗Link
https://send.monobank.ua/jar/8eGQ15T7KM
💳Card number
5375 4112 0906 1063