Hi to all!
I did not disappear anywhere. 🙂 It's just that the last month of spring was absorbed by all kinds of creative projects, visiting iconic cultural events in Kyiv. Therefore, there was a catastrophic lack of time for writing posts on HIVE. Because in the conditions of war, our lives can be fragile and, at the same time, full of opportunities that open up new horizons for us. So, I tried to take full advantage of it. After the crazy "downpour" of events, it's time for a measured lull I can finally catch my breath, dissolve in reflections on what I've seen and heard during this time, and thus transform my thoughts into texts. So, let's go!
Усім привіт.
Я нікуди не зникла. Просто ці півтора місяці була цілковито поглинута усілякими творчими проєктами, відвідуванням знакових культурних подій у Києві й не тільки. Тому катастрофічно бракувало часу не лише для написання дописів, а й для вдумливого гортання стрічки на HIVE. Бо в умовах війни наше життя може бути крихким і, водночас, повним можливостей, які відкривають нам нові горизонти. Можливостей відчувати і бачити це життя сповна в усіх проявах, зокрема й мистецьких. Тому так спрагло нині намагаєшся ввібрати його всіма своїми фірбами, бо хтозна як буде далі. І от, коли після шаленої «зливи» подій настає пора розміреного затишшя, нарешті можна перевести подих, розчинитися в рефлексіях щодо побаченого й почутого за цей час, а відтак трансформувати свої думки у тексти.
A bright visual impression for me was the international exhibition of illustrations by Pictoric within this year's Book Arsenal Festival was focused on the focus theme "Life on the Edge." The language of illustration does not need translation, can unite people, and can usually surprisingly accurately convey what is sometimes difficult to express in words. Therefore, I will not impose my interpretations of the meanings I have seen on you. Just look at all these artworks of Ukrainian and foreign artists that speak to each of us about LIFE, «Life on the Edge». They are all so emotionally and ideologically deep!
Яскравим візуальним враженням для мене стала міжнародна виставка ілюстрацій від Pictoric в межах цьогорічного Книжкового Арсеналу, яка як і всі інші заходи мистецького фестивалю була зосереджена на фокус-темі «Життя на межі». Мова ілюстрації не потребує перекладу, здатна об'єднувати людей і зазвичай напрочуд влучно може передати те, що важко інколи висловити словами. Тому не нав'язуватиму вам власні тлумачення побачених сенсів. Просто погляньте на всі ці чудові роботи українських та іноземних художників, які промовляють до кожного з нас про ЖИТТЯ, "Життя на межі". Усі вони настільки емоційно та ідейно глибокі.
Even a stand with the remains of burned but partially surviving books of Factor-Druk Printing House, which Russia cynically destroyed with a missile at the end of May in Kharkiv, became a unique art installation at the Book Arsenal Festival. There is no need to comment. The one who destroys someone else's culture is a priori a barbarian. But despite this, we continue to create, read, sing, play music, just be happy and LIVE ON THE EDGE.
Своєрідною мистецькою інсталяцією на Книжковому Арсеналі став навіть стенд із рештками обгорілих, але частково вцілілих книжок з харківської друкарні «Фактор-Друк», яку наприкінці травня (фактично напередодні книжкового ярмарку) Росія цинічно зруйнувала ракетою, вбивши невинних людей, які друкували дитячі книжки. Тут навіть не потрібно щось коментувати. Той, хто нищить чужу культуру, апріорі є варваром і крапка. Але не зважаючи на все це, ми продовжуємо творити, читати, співати, музикувати, просто бути щасливими та ЖИТИ НА МЕЖІ.
Since I haven't been here for so long, I want to tell you many interesting ones (about music, books, my garden, etc.). So, I put three symbolic dots at the end of this post. I'm glad I came back. Thanks for reading! See you again soon, dear friends…
Друзі, так хочеться за один раз розповісти все і одразу, бо так довго мене тут не було. Але на все свій час. Дякую за увагу. Я рада, що повернулася. Тож побачимося незабаром знову попри те, що ми всі щодня живемо на межі.