Січ Запорізька — велика вона,
Як мати рідненька, береже козака.
Вони разом живуть і курінь будують,
Молоде покоління до бою готують.
Варять куліш в казанку на багатті,
З салом, цибулею, хлопці завзяті!
Люблять на святі випить чарчину,
Потім в садочку цілують дівчину.
Співають пісні, танцюють гопак,
Бережуть в гаманці кожний п’ятак.
Наголо чоло своє збривають,
Тільки по центру чуба лишають.
Вуса крутять, думу гадають,
Варту несуть, не спочивають.
На «чайках» своїх пливуть по Дніпру,
Несуть на кордоні теж варту свою.
Від ляха, татарина і бусурмана,
Щоб не несли в країну обмана.
Орлик, Мазепа, Сірко, Сагайдачний —
Від прізвищ відомих ворогам стає лячно.
На вороному коні, з шаблею в руках,
Чужим завойовникам несуть вони страх.
Країну рідненьку свою бережуть,
Спокій та мир з собою несуть.
Давайте будемо і ми всі багаті:
сильні, хоробрі, дужі, завзяті.
Країну від ворога захистимо!
Разом ми сила! Не помремо!
