Hi friends! "My emotional state today". I really wanted to write on this topic, but it seems a little late.
There is a war going on in my country that is taking people's lives every day and destroying our beautiful world.
Instead of admiring spring nature, sowing bread, doing their job or traveling, Ukrainians are fighting the enemy, volunteering or fleeing the war. It is difficult to notice in such conditions that spring has come. Every day new flowers and buds appeare on the trees.
Привіт, друзі! Мій емоційний стан сьогодні... Дуже хотіла написати на цю тему, але здається трошки спізнилась.
У моїй країні триває війна, яка щодня забирає життя людей та нищить наш прекрасний світ.
Замість того, щоб милуватися весняною природою, сіяти хліб, виконувати свою роботу чи подорожувати українці б'ються з ворогом, волонтерять чи втікають від війни. Важко в таких умовах помічати те, що весна таки настала. Щодня нові квіти і вже бруньки з'явилися на деревах.
Usually at this time people are preparing for Easter, this year in our country this holiday falls on April 24, and those who celebrate according to the new calendar, on April 17.
And it will be a very sad Easter. After all, heavy battles await us in the East and South of Ukraine. The rashists now want to take over the whole South, and I would not be surprised if they do so during Easter. For these shits, Christianity is just an incomprehensible word.
Зазвичай у такий час люди готуються до Великодня, цьогоріч у нашій країні це свято припадає на 24 квітня, а хто святкує за новим календарем , то 17 квітня.
Та це буде дуже сумний Великдень. Адже нас чекають важкі бої на Сході та Півдні України. Рашисти хочуть тепер захопити увесь Південь і не здивуюсь, якщо вони це робитимуть саме під час Пасхи. Для цих недолюдків християнство — це просто незрозуміле слово.
And I am very worried about everything, although I live in a city where it is still quiet ... I read the news at night, I try to read some positive stories of people who survived the occupation. Because of this regime, my sleep and diet have been disrupted, so it's time to change something. Otherwise I will become a zombie. The depressed state is not strange in our situation, but to kill your body while Ukrainians are really being killed somewhere far away is unwise. I hope I can handle this myself.
А я дуже хвилююсь за все, хоч і живу у місті, де поки що спокійно... Читаю новини по ночах, стараюсь читати якісь позитивні історії людей, що вижили в окупації. Через цей режим у мене порушився сон (вранці не можу також спати) та харчування, отож пора щось міняти. Інакше я також стану зомбі. Пригнічений чи не дуже позитивний стан не є чимось дивним у нашій ситуації, але вбивати своє тіло в той час, як десь далеко реально вбивають українців - це нерозумно. Сподіваюся, що справлюсь з цим сама.
