Привіт, друзі! Я вже розказував про монастирську пасіку, про мою допитливість і про те, як я за неї поплатився. Тоді мене вжалила бджола, за те, що я намагався близько підійти до одного з вуликів.
Проте це мене, схоже, нічому не навчило і минулої неділі я вирішив знову випробувати долю. 😄 Поки я чекав Даринку з її заняття, я бродив собі по території монастиря. Забрів я знову на пасіку. Цього разу там дещо змінилося. Хтось встановив декілька трилітрових бутлів в якості поїлок для бджіл. Хм, а я й не знав, що бджіл потрібно напувати 🧐. Колись ми таку для каченят ставили, в тут для бджіл. Мабуть їх мачуть спрага, коли доводиться так часто крилами махати)).
І ніхто мене цього разу не вжалив 😉.
