Усім привіт! Уже завтра Святвечір, який ми вперше святкуватимемо офіційно 25 грудня. Вторік я святкував різдвяний Святвечір двічі і я ніколи не забуду жодне з них, особливо те, яке було останнє відзначене мною 6 січня. Я поки що не готовий поділитися спогадами про нього, може колись я поділюся своїми відчуттями, які я пережив тоді і особливо пізніше, але зараз я до не хочу робити. Просто спогади про нього виринають, коли все ближче до цьогорічного Різдва. Можливо тому, що я зараз сам удома, дружина та діти вже поїхали до дружининої матері, я ж приєднаюся до них завтра.
Але нехай настрій у мене невеселий, але все різдвяний, якщо так буває. Я сиджу за ноутбуком, слухаючи різдвяну музику і праворуч від мене горить ялинка, чого б і ні? Дякую Богу, що в цю мить я маю таку можливість, це просто неоцінене щастя, якого багато з нас не помічають.
Але що це я, збирався написати про погоду (фото відповідні навіть підібрав), а вийшло про настрій. Просто це все музика, вогні ялинки та спогади, яких не позбудешся та й не треба позбуватися. А погода у нас знову зимова, різдвяна можна сказати, бо ще вчора зранку вона була скоріше весняною. Але, як це буває в житті, все змінилося дуже стрімко і вже під вечір почав падати сніг. Це не був снігопад, але землю вранці забілило.
Вітер дуже сильний, то ж можна навіть сказати, що сьогодні увесь день хуртовини, якби було більше снігу, то намело б ого-го. А так лиш світло мигає (нічого собі лише, до ранку його може й не бути, сподіваюся, що воно все ж не пропаде). І я сподіваюся, що хоча б на Святвечір така погода збережеться, а в ідеалі і на Різдво, щоб не ходити з дітлахами колядувати по болоті.