Нарешті у нас з дружиною дійшли руки обрізати малину у нашому малиннику. Я планував це зробити ще восени, але незвично теплий жовтень змусив розслабитися і відкласти це на "пізніше", а на початку листопада сталися передчасні пологи і стало не до того. А ще сніг випав вже наприкінці листопада, тому ця обрізка відклалася вже до весни. І хоча формально ще зима, вже з середини лютого, за винятком декількох холодних днів, стоїть, знову ж таки дуже тепла погода, яка кілька днів тому переросла у аномальну відверто весняну погоду. То ж потрібно ворушити дупами і скоренько братися за обрізку саду, поки сокорух не став надто сильним.
У нас в основному ремонтантна малина, яка щороку обрізається практично під корінь, а на зрізаному пагоні залишається одна-дві бруньки.
Одразу ж гусячою лапкою (бо граблі надто широкі, щоб ними можна було пролізти між кущиками малини, вони застрягають у них, а ще є ризик пообламувати бруньки) я повигрібав суху траву і старе листя і водночас трохи розпушив землю. Було трохи незручно, але я одразу порозбивав грудки попелу, які утворилися де-не-де після того, як як підживив малину цим природним мінеральним добривом (як я це робив, я описував у попередніх дописах).
Обрізані стебла малини покладали на купи, куди ж поклали і суху траву.
А не ремонтантну малину просто обрізали, якщо це були здорові стебла, а сухі видалили.
Сьогодні також має бути дуже гарна погода, то ж я планую вирівняти неправильну форму малинника, пересадивши деякі кущі, і сформувати смугу вздовж паркану. Триматиму вас у курсі 😉.
