Знаєте, я завжди вважав себе більш-менш грамотним українцем. Виріс у звичайній родині, де мама виправляла мої шкільні твори, а тато жартував над моїми помилками в СМС-ках. Але одного разу, сидячи в кафе і дивлячись на меню, я застиг: "Чизбургер" чи "чизбургер"? Чомусь у голові крутилося "чізбургер" з англійської, але в українському меню було написано з "и". Я подумав: "Може, то помилка друку?" Ні, виявляється, це не випадковість, а справжнє правило української мови, яке ховається під назвою "дев'ятки". І от я вирішив розібратися, бо ж цікаво, правда? Якби не це, ми б усі писали слова іншомовного походження як завгодно, і мова перетворилася б на хаос.

А так – є логіка, є система, і вона насправді проста, якщо знати ключ. Уявіть собі: ви замовляєте бургер, а в голові крутиться питання – чому не "чізбургер"? Бо в англійській "cheeseburger" звучить з "і", але в українській ми адаптуємо слова під наші правила. І ось тут вступає правило "дев'ятки". Воно стосується саме слів, які прийшли до нас з інших мов – англійської, італійської, французької чи ще звідки. Ці слова не просто запозичуємо, а "українуємо", щоб вони звучали природно. А правило каже: після певних дев'яти приголосних, якщо за ними йде ще один приголосний, ми пишемо "и", а не "і". Які ж ці дев'ять? Запам'ятати легко за фразою: "Де ти з'їси цю чашу жиру". Кожне слово починається з одного з них: д, т, з, с, ц, ж, ч, ш, р. Ось вони, наші "дев'ятки"!

[Source](https://static01.nyt.com/images/2019/07/14/multimedia/sifton-hamburgers/sifton-hamburgers-videoSixteenByNine3000-v2.jpg?year=2014&h=1687&w=3000&s=61414e775cc5fd5901435b4903773d8f87f7107d8f85cc503b752a4e3c15328e&k=ZQJBKqZ0VN&tw=1) Погляньте на цей соковитий бургер – уявіть, що на етикетці написано "чизбургер". Чому саме так? Бо "з" – це одна з "дев'яток" (з фрази "з'їси"), а за ним йде "б" – приголосний. Отже, між ними – "и". Якщо б ми писали "чізбургер", то порушували б правило. А тепер уявіть, якби всі меню були з помилками: хтось пише "чіз", хтось "чиз" – повний бардак! Я пам'ятаю, як у школі вчителька розповідала про це, але тоді воно здавалося нудним. А зараз, коли сам стикаєшся в житті, – зовсім інша справа. Наприклад, візьміть "стикер". Не "стікер", бо "т" – з "дев'яток" ("ти"), а за ним "к" – приголосний. Тож "стикер" на телефоні чи в чаті. Або "рис" – чому не "ріс"? Бо "р" – остання в списку ("жиру"), і за ним "с" – приголосний. Хоча "рис" – це вже наше, але правило працює для багатьох запозичень. Але стоп, не все так просто. Є нюанси, які роблять мову ще цікавішою. Наприклад, слово "річ". Чому "річ", а не "рич"? Бо тут після "р" йде "ч", але правило "дев'ятки" стосується саме "и" перед приголосним у запозиченнях. У "річ" – це наше рідне слово, але принцип схожий. А тепер про винятки, бо без них ніяк. Візьміть "ажіотаж". Тут "ж" – з "дев'яток" ("жиру"), але після нього пишемо "і", а не "и". Чому? Бо за "ж" йде "о" – голосний звук! Правило каже: перед голосним або перед "й" завжди "і". Отже, "ажіотаж", а не "ажиотаж". Уявіть, якби ми писали з "и" – звучало б дивно, ніби з російським акцентом. А ми ж хочемо чисту українську, правда?

[Source](https://www.foodandwine.com/thmb/0cJWTx1_qsIJJE74hWLZ5rHWvsE=/1500x0/filters:no_upscale\(\):max_bytes\(150000\):strip_icc\(\)/Partners-Cappuccino-FT-BLOG0523-d2eed8fcd48d464282176339908662f7.jpg)

Ось, наприклад, "капучино". Пийте каву і думайте: "ч" – з "чашу", за ним "н" – приголосний, тож "чино" з "и". Не "капучино" з "і", бо то б порушило гармонію. Я якось у Італії замовляв справжнє капучино, і подумав: "Добре, що в українській ми не просто копіюємо, а адаптуємо". Або "чизкейк" – той смачний сирний пиріг. "З" з "дев'яток", за ним "к" – "изк". Якщо б "чізкейк", то звучало б як у рекламі з Америки, але ми ж українці! Це правило робить нашу мову унікальною, бо в інших слов'янських мовах може бути інакше. Наприклад, у польській чи чеській – свої фішки, але в нас – "дев'ятки" як охоронці чистоти. Тепер про солодке – "тирамісу". Італійський десерт, який обожнює моя дружина. Чому "тирамісу", а не "тірамісу"? Бо "т" – з "ти", за ним "р" – приголосний, але стоп: у "тирамісу" після "т" йде "и", бо "р" – приголосний. Ні, давайте розберемо: слово "тирамісу", де "тир" – "т" (дев'ятка), за ним "р" (теж дев'ятка, але правило про "и" після дев'ятки перед приголосним). Так, "тирамісу" з "и". А в "місу" – "м" не з дев'яток, але правило застосовується локально. Я пробував готувати тирамісу вдома – вийшло смачно, але коли писав рецепт у блозі, то перевіряв правопис, бо не хотів осоромитися.

[Source](https://mediterraneantaste.com/wp-content/uploads/2023/11/tiramisu-4583.jpg)

Погляньте на цю тарілку тирамісу – виглядає апетитно, правда? А тепер уявіть, якби ми писали "тірамісу" – ніби щось не те. Це правило не просто забаганка філологів, а спосіб зберегти ритм мови. Бо українська – мелодійна, з м'якими звуками, і "и" після твердих приголосних робить її природнішою. А ще є "директ" – як у "інстаграм директ". "Д" з "де", за ним "р" – "ирект". Не "дірект", бо то б було м'якше. Або "диджитал" – світ технологій. У сучасному світі, де все цифрове, ми пишемо "диджитал", бо "д" (дев'ятка), за ним "ж" (теж дев'ятка) – "идж".

Source

Ось іконки цифрових технологій – нагадування, що навіть у "диджитал" є наше правило. Я працюю в IT, і часто стикаюся з такими словами: "дизайн", "директор", але "дизайн" – "д" з дев'яток, за ним "з" – "из". Так, "дизайн". А якщо після дев'ятки голосний? Тоді "і". Як у "діалог" – "д" з дев'яток, але за ним "іа" – голосний "а", тож "і". Або "тріо" – "т" з дев'яток, але "р" за ним, ні: "тріо" – після "тр" йде "іо", голосний. Щоб запам'ятати, я вигадав анекдот: уявіть, що дев'ятки – це компанія друзів на пікніку. "Де ти з'їси цю чашу жиру?" – каже один, і вони вирішують: "Якщо за нами ще один товариш (приголосний), то п'ємо 'и'ву воду, а якщо дівчина (голосний) чи 'й' – то 'і'ншу". Глупо, але запам'ятовується! Або ось мем про українську мову – завжди смішно, коли бачиш, як люди плутаються.

[Source](https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcRX21hQf4MMxRPookBkCJzGXBUOQ2zL2o5RVF_X2eKlCXOmAbc&s) Такі меми нагадують: мова – жива, і помилки – це нормально, але вчитися варто. Я сам робив помилки: писав "стікер" у повідомленнях, поки друг не виправив. Тепер перевіряю. І ви спробуйте: візьміть слово "диск" – "д" з дев'яток, за ним "с" – "иск". Так, "диск". А "дієта" – після "д" "іє" – голосний, тож "і". Правило поширюється на тисячі слів: "ситком", "чипси", "ризик". "Ризик" – "р" з дев'яток, за ним "з" – "из". Не "різик". Чому це важливо? Бо мова – це наша ідентичність. У часи, коли українська відвойовує своє місце, такі дрібниці роблять нас сильнішими. Я не філолог, але люблю мову, як люблю добру каву чи бургер. Тож дбайте про неї: пишіть правильно, говоріть чисто. Якщо сумніваєтеся – згадайте "дев'ятки" і фразу. А якщо хочете глибше – почитайте правопис 2019 року, там усе детально. Але головне – не бійтеся помилок, бо з них вчимося. Отакі от справи з нашою мовою – цікаво, правда? Спробуйте застосувати правило сьогодні, і побачите, як мова заграє новими барвами.

Дневен Пост#2