У мене в маленькій тепличці ростуть два сорти помідорів. Обидва - черрі, мої улюблені, найсмачніші із всіх помідорів. Одна сторона теплички висаджена червоними, інша - жовтими. Назви їх зараз вже не пам'ятаю, але це не так важливо. Головне - вони виросли і щедро дають свої плоди.
Капризними були саджанці жовтих черріків. Вони і сходили гірше, і підростали якось важко, напружено. А після пересадки в грунт ще й пропало кілька стебел. Боялася, що взагалі втрачу ці рослинки. Та згодом все налагодилось і вони повністю зрівнялися у своєму розвитку із червоними.
Як листя, так і плоди цих моїх сортів відрізняються за формою. У червоних листя більш посічене, схоже на помідорне. У жовтих - товсті пластини листків нагадують картопляні чи баклажанові. Китиці плодів у червоних дуже довгі, а помідорчики - малесенькі. А в жовтих китиці коротші, плоди - крупніші.
За смаком ці два сорти також різні. Червоні, як на мене, - кислючі-прекислючі, можна мабуть консервувати без кислоти. А жовті - саме смак, чудові, ароматні і трішечки з кислинкою. Ідеальний смак помідорів!
Та от приїхала мама. Вона обожнює помідори. Але черріків ніколи не вирощувала.
Принесла я їй свіженьких, із теплички. Попередила, що червоні - кислючі.
Через деякий час приходжу, мама вже поснідала і доїдає просто з гронки останні червоненькі черріки. Як наче то виноград був. І каже мені: "То жовті не дуже помідорні, солодкі якісь. А червоні - просто райська насолода!"
От так. На смак і колір товариші не всі.🤣
