В мене є кілька фільмів, які дуже тісно переплетені з подіями з мого реального життя. Не те, щоб вони якось сильно вплинули на життя, швидше вони створюють певні асоціації з тими чи іншими подіями мого життя. Але про них дещо згодом, а сьогодні розкажу про щось свіженьке. На цих вихідних в мене створилась ще одна чітка кіноасоціаця. Останні кілька місяців, чи вже може навіть півроку, ми живемо в світі "карантину". Не хочеться зараз вдаватися в обговорення причин чи наслідків тих чи інших рішень. Але весь цей час ми були змушені адаптовуватись до життя за нових умов.
Одним з таких обмежень були, чи навіть і досі лишається, соціальне дистанціювання. Я дуже добре пам'ятаю перші дні офіційного карантину, коли люди бачили небезпеку в інших людях, коли кожен перехожий розцінювався як потенційна смертельна загроза. А хоч якісь групові скупчення прирівнювалися до терактів. Час минав. Пішло трохи більше поширення вірусу послаблення обмежень і, виявляється, навіть працюють кінотеатри. Таке варто відствяткувати походом в кіно, тим більше, що нагода для цього просто чудова - нова робота Крістофера Нолана - Тенет (Tenet).
В останні роки фільми, на вихід яких я очікував, можна перерахувати на пальцях однієї руки. Якась нездорова тенденція в кінематографі у вигляді коміксів і супергероїв геть відбиває бажання ходити в кіно. Але Тенет - це саме один з тих фільмів, які я дуже хотів подивитись. Основна причина - це Крістофер Нолан, який ще з часів трилогії Бетмена увійшов в мій топ режисерів (так, так, я знаю, наганяю на супергероїв, але люблю Ноланівського Бетмена). І вже цього достатньо, аби придбати квитки на сеанс в один з перших прокатних днів.
Дуже непросто розказувати про фільм, не вдаючись до спойлерів. Думаю, що серед тих, хто читатиме цей текст, точно знайдуться ті, хто захоче подивитись нову наукову фантастику. Так, це друга причина, через яку я хотів подивитись цей фільм. На фоні великої кількості примітивних сюжетів з коміксів, чи плоских комедій з примітивними приколами, я отримую величезне задоволення в кіно, від слів типу ентропія, вивчення різних парадоксів, дослідження теорій паралельних світів. Особливо, коли це все має підґрунтя у вигляді наукових фактів чи хоча б теорій. Хто, хто, а Нолан вміє подавати такі речі і робити сюжет цікавим.
Динамічний сюжет, який не розтягнутий в часі просто для збільшення хронометражу. Але і не поверхневий, який не розкриває історії персонажів чи другорядних ліній - це вже стала постфактум третя причина, за яку мені фільм сподобався. Під час перегляду я точно не нудьгував, я не відволікався на якісь інші події чи проблеми з особистого життя, я весь був в сюжеті. Переживав за героїв, відчував їхні страждання і переживання. Хотілося якось допомогти їм приймати правильні рішення :)
А ще додатковим бонусом було те, що зав'язка фільму відбувається в... Україні. Так, так, фільм починається в Київській Національній Опері (яку, щоправда, знімали в Естонії), а роль спецназівців була відведена нашим КОРДу і СБУ. Це можна назвати четвертою причиною, за яку фільм сподобався. Сам факт, що в Голівуді показують тризуб, згадують за Україну, відокремлюють її від Росії - це позитивний момент. Для росіян знову відвели роль терористів, які прагнуть знищити світ.
При всьому цьому фільм не викликає відчуття депресії, ненависті чи безнадійності. Це ще одна причина, і далеко не остання. Після його перегляду ще трохи залишаєшся в стані обмірковування почутих теорій. Прораховуєш, а якби би пішло наше життя, якби... Наприклад, якби відмотали час назад і приймали інші рішення по тому ж карантину, особливо, якби вже знали результати як сильно введені обмеження стримають розповсюдження вірусу.
Можливо, трохи дивною вийшла "рецензія" на фільм, але я і не ставив собі за мету написати саме рецензію. В Інтернеті величезна кількість кіноекспертів, які, мабуть, вже давно понаписували всі плюси, понаходили мінуси і кіноляпи. Я ж лише хотів написати про свої думки після перегляду фільму, і зафіксувати їх в першу чергу для себе. Не виключаю в майбутньому і ще появу подібних дописів з тегом #movies в моєму блозі. Всім гарного кіно!
