Привіт! Вечеря дієтична — кава та десерт. Сьогодні у мене пара шматочків желейного десерту під назвою “Бите скло”.
Давно хотів викласти цей допис, та усе якось не вистачало часу чи сміливості. Сьогодні той день.
Нещодавно я спостерігав як група знайомих жінок активно обговорювали тему їжі в кафе. Вони ділилися думками, обговорювали, показували світлини одна одній. Ця глупість, один з гвинтиків соціальної ерозії суспільства, викликала в мене інтерес. Гадаю, це все що вони зробили за день, звичайно, за виключенням нескладного списку їх соціальних функцій.
Коли мені говорять про якісь обовязки щодо певних територій, важливі соціально-політичні події, економічні зрушення — сприймаю все це як біологічний шум. Стою осторонь, спостерігаю й бачу одне — цей величезний потяг нікуди не їде, він стоїть на місці. Лише одне — ілюзія руху. Взагалі мовчу про розмови в натовпі, де інші просто провітрюють ротову порожнину. Розмови для того, щоб просто не мовчати. Хоча сказано нічого не було. Не можу знайти собі місця в такій компанії. А вони майже усі такі.
Якісь модні туси, виставки, покази — мишача метушня. Майстер-класи, “діяльність еспертів”, консультації тощо — ще гірше. Масові тренди — дно, нікчемність, стандартизовані думки навіть у людей з інших материків. Не цікаво. Та що там не цікаво, дуже нудно.
Я не потребую цієї дешевизни, цих псевдоцінностей, дешевих сурогатів. Я дистинціювався від суспільства давно, уникаю розмов з людьми, бо вони мені просто не цікаві. За пару років зустрічав лише кілька співрозмовників, достойних. Не там шукав? Так. Але там, де вони є, нема мене і навпаки.
Звідки це в мені? Самотнє дитинство, література, освіта. Але й ціна важка — самотність, але вона не лякає. Звикнути до цього легко, особливо після дитинства. Сам прийшов у цей світ, сам і піду. Це мій тягар, сам тягну й самостійно дотягну. Цікаво те, що сам відчуваю в собі цю глупість соціуму й ненавиджу її, борюся з нею. Але програю. А ви, репліканти, бачите в собі цей серійний номер “штамповки”? Чи викладаєте світлтну в Інстаграмі й досягаєте рівня Бога?
Ваша думка, якщо вона буде висловлена до цього допису, цілком має право на існування. Але для емоцій та поваги вона повинна буде відфільтрована через критичне та логічне мислення.
Всім добра!
Original Error
Hello! Dinner is diet — coffee and dessert. Today I have a couple of pieces of jelly dessert called “Broken Glass”.
I have wanted to post this post for a long time, but somehow I didn’t have enough time or courage. Today is that day.
Recently I watched a group of women I know actively discussing the topic of food in a cafe. They shared their thoughts, discussed, showed each other photos. This stupidity, one of the cogs of the social erosion of society, aroused my interest. I think that’s all they did in a day, of course, with the exception of a simple list of their social functions.
When I am told about some responsibilities for certain territories, important socio-political events, economic developments — I perceive all this as biological noise. I stand aside, observe and see one thing — this huge train is not going anywhere, it is standing still. Only one thing — the illusion of movement. I generally keep quiet about conversations in a crowd where others are just airing their mouths. Conversations just to keep quiet. Even though nothing was said. I can't find a place for myself in such a company. And they are almost all like that.
Some fashionable parties, exhibitions, shows - a mouse's commotion. Master classes, "expert activities", consultations, etc. - even worse. Mass trends - the bottom, worthlessness, standardized opinions even among people from other continents. Not interesting. But what is not interesting there is very boring.
I don't need this cheapness, these pseudo-values, cheap surrogates. I have distinguished myself from society for a long time, I avoid conversations with people, because they are simply not interesting to me. In a couple of years I have met only a few worthy interlocutors. Wasn't that where I was looking? Yes. But where they are, I am not there and vice versa.
Where does this come from in me? Lonely childhood, literature, education. But the price is heavy - loneliness, but it is not scary. It is easy to get used to it, especially after childhood. I came into this world alone, I will leave alone. This is my burden, I pull it myself and I will pull it myself. The interesting thing is that I myself feel this stupidity of society and hate it, I fight it. But I lose. And you, replicants, do you see this serial number of a “stamp” in yourself? Do you post light on Instagram and reach the level of God?
Your opinion, if it is expressed in this post, has every right to exist. But for emotions and respect, it should be filtered through critical and logical thinking.
Good luck to everyone!
