Серпень 1913 року почався з сумної звістки з Грузії, де під час свого тривалого лікування померла Леся Українка. Труну з її тілом потягом відправили до Києва. 7-го серпня відбулася похоронна хода від залізничного вокзалу до Байкового кладовища.
Ми вже згадували в одному з попередніх дописів, як Олена Пчілка (Ольга Косач) зі своєю донькою Лесею Українкою (Ларисою Косач) стояли на передових позиціях руху за права жінок в тогочасних жорстких умовах російської імперії. Вони стали символом свободи та любові до України для багатьох жінок.
Примітно, що київське жіноцтво віддало шану Лесі Українці шляхетним чином, взявши на свої плечі труну з її тілом, і пронесли її до самого кладовища.
Зі свідчень очевидців, похоронна процесія виявилась настільки волелюдною, що довелося перекривати рух трамваїв кількома вулицями.
Поховали Лесю Українку на родинній ділянці Бакового кладовища, яку придбав ще в 1903 році батько Лесі - Петро Косач. Сьогодні на цій ділянці, окрім Лесі Українки поховані також її батьки та брат Михайло. Могила є пам'яткою історії національного значення.