Мені здається, тут справа часто не у віці, а в самій людині. Хтось здатен розвиватися разом із життям, я хтось вже змолоду як зашорений. Мій тато, коли йому було 67, поїхав до мовної школи в Лондон вивчати англійську і до кінця життя цікавився всім новим і як влаштований саме сучасний світ.
А щодо віку, то це, на мою думку, не дає права когось повчати, бо ще не означає, що це був саме такий життєвий досвід, що робить людину мудрішою 😉