Я і як усі підлітки хотіли в дитинстві якоїсь дорослості. і ось одного разу мені пощасливило.
У нас в селі появився хлопець і звали його Іваном. Так ось про що я Ванька так звали його в родині! Яку він любив як рідну. Ванька народився в сім'ї не благонадійній і був четвертою дитиною в батьків. Які пили горілку і навіть не задумувались що буде з їхніми дітьми. Ріс Іванко та й виріс в доброго молодця який допомагав усім. Та ось одного разу в село приїхав його брат "Віктор". Це був високого зросту і кремезний чолов'яга, щоб забрати молодшого брата до себе, щоб підтягнути Ваньку до школи. А то він був слабуватий в граматиці та й в правопис треба підтягнути. Так і поїхав Ванька до брата в гості. Так в брата своїх семеро по лавках старшій дівчинці десять років, а молодшому один рік. Допомагав Іван брату дуже добре так був не будь-якою дитиною в сім'ї. Та й одного разу покинув свого брата й пішки та де на перекладних добрався з Криму до нашого села. Та в дорозі всяке було хтось допомагав в дорозі хто направляв його та хтось направляв хибним шляхом. Та блукав він по області не довго все-таки добрався до домівки.
Та ось дома на його не ждали думали що він у брата Віктора допомагає йому та коли він постукав у вікно і почув у відповідь знайомий голос він розплакався так що плакав би до самого ранку. Мама що стояла серед кімнати обійняла Іванка й дуже що він мало не задихнувся в її обіймах. Та мама не очікувала сина так пізно була четверта година ранку. Та до ранку вони уже не спали та й розмови про те що старший брат відпустив молодшого без грошей на дорогу, а як узнала що він прийшов до дому пішки то поривалась поїхати в Крим та так і не поїхала тому що захворіла й потрапила в лікарню, а після лікарні якось позабула все та перемежувалось. Та так старший не приїздив до рідної домівки жодного разу після того випадку з рідним братом. Та мама прожила не довго померла та Віктор до цього часу не приїздив до села...
