Потрапив Шарко до нас ще щеням він був не зграбний та такий кумедний що як маленьке ведмежа, та у нас був вже пес, бо в селі без пса не можна жити.
А в нашого діда Павла була собака й звали її Найда,
Ось вона й привела четверо щенят.
Та дід хотів втопити, їх усіх,та все ж залишити одне щенятко.
Так і росло це щеня в діда, а ми з братом упросили діда та віддав нам цю кумедію для розваги.Спочатку ми з братом трохи не ночували в собаки, та він швидко ріс й за три місяці він виріс до зрослого пса.
Так ось одного разу ми грались з ним на подвір'ї, та до нас в сарай забралася маленька злодюжка "лисиця"
та Шарко не дрімав в будці він як рвонувся на ланцюгу й перервав його в мить.
Заскочив у сарай він хватив лисицю за ніс, та так що лисиця не то що віджала від болю чи спочатку просто терпіла та терпіння закінчилось.
Та спочатку ми не зрозуміли що трапилось та згодом від скавуління цієї злодійки. Забігли в сарай ми побачили як Шарко вчепився їй в ніс, а лисиця крутилась як дзиґа та все марно вирватись від собаки марна трата часу. Та поки ми з братом визволяли руду із полону, і чіпляли пса на прив'язь, руда ожила й пішла геть з подвір'я.
Та Шарко так і жив він у нас ще довгий час. Отака собака потрібна на каждому подвір'ї...
