Привіт, усім привіт!
Ні де я не пропала. Я іноді сюди заглядаю. Просто я більше стала приділяти час сім’ї. Та й ще стабільні відключення світла цьому посприяли. Тобто в цей час, коли є світло, роблю усі справи, які з ним пов’язані,а коли світла нема, то починаю робити інші справи. Якось себе стараюся зайняти ділом.
Читати книжки не встигаю, та й і не попалася така книжка, щоб сподобалась так, що не відірватись від неї. Тож почала аж чотири книжки, і вони так і лежать. А ось дитячі книжки читаю з задоволенням і разом з сином. Хоча йому вже 10 років, а він любить, коли я йому читаю. Днями прочитали книжку про жовтого носорога. Така смішна книжка! Підняла нам обом настрою.
А далі? А далі все по старому. Поки пишу цей допис, світла нема і тривога. Ноут був на зарядці, то ж як тільки з’явиться світло я відправлю допис в блог.
А и ходите в укриття? У нас на районі нема бомбосховищ. Самий найближчий 5 км від нас. Якось ходила в міськраду, сталася тривога. Там написано, що найближче сховище в школі № … Це в тій школи, що в літку був приліт. І там нема бомбосховища, тільки підвал. «Гарна» пропозиція. Типу два рази в одну ціль не попаде)). Тож люди так і залишились стояти під міськрадою на вулиці.
Після коментарів під моїм останнім дописом, я більше не буду використовувати декілька тегів. Тому що дали зрозуміти, що дописи про війну підтримувати не будуть бажано до них не писати.
Хех!)) я живу в ролі жертви майже рік і не писати про війну? Я буду про це писати, бо це кожний день мого життя. То ж вибачайте, я теж буду писати тільки те що я хочу і навіть тільки українською.
Ось такі справи. Бажаю, щоб ця тривога швидше закінчилась . Дописую цей допис світло вже з’явилося, а тривога знов почалась. Мабуть це нам летять «подарунки» для нашого президента, типу привітання з Днем народження.
До зустрічі.