Лишається зовсім трішки.
Ніби стрибнути на останню підніжку
Єдиного потяга,
Який везе до щастя
Без багажного мотлоху.
Аж раптом перон не відпускає.
Ти бачиш його не вперше,
Але цього разу він палає.
Горить твоє минуле.
Любе й затерте.
Потяг не чекає.
Вогонь байдужий.
Зважуєш, обираєш.
Біжиш чимдуж.
Хапаєш останнє поруччя.
Які там мости!
Вибух був неминучим.
Публікую для вас власні вірші та фото.
Бажаю вам щастя та тепла на душі!