Цього разу для мене Ющенко був більш адекватним та нормальною й спокійною людиною без виправдовування та без нарікань на когось. Так і має бути, адже говорити потрібно тільки за себе та свої дії й бачення тоді ситуації та зараз. Як і будь-хто ми маємо говорити про те, що стосується нас та ми володіємо інформацією про ситуацію, яка з нами пов'язана, або у нас є певний досвід.
Коли Ющенко говорить крізь призму власного досвіду, тоді цікаво його слухати, а не слухати, що хтось винен, а він чистий та пухнастий у всіх ситуаціях. Тут навіть десь я відчула його біль, відчула його самотність, відчула, що він порозумнішав трохи й у сприйняті ситуації та історії він вже інакше каже й думає. Мудрість, вона така.
