Немає нічого цікавішого, як спостерігати за тваринами в природі, коли вони тебе не помічають, не лякаються і займаються своїми справами не зважаючи ні на що. Так можна "залипнути" на довго.
Як ось днями в одному з дворів Києва натрапив на таку жваву білку. Відчувається, що вона живе вже довгий час в цьому дворі та звикла до людей, гучних звуків та може собі бігати коли і де їй заманеться.
Ох і кумедні зі створіння. Швидкі, мов блискавка, граційні, допитливі. Скоріш за все білка відкопала свій сховок з горіхами і намагалась розібратись, що ж робити з таким надбанням.
Не знаю, чим закінчилась ця білчача справа, але мав не так багато часу, щоб спостерігати за діями білки. Планую бути в цьому ж місці наступного тижня, то хтозна, можливо ще раз зустрінемось.
