Можливо комусь здасться занадто багато дописів про зиму, але чесно, я тішусь як дитина від такої кількості снігу, бо бачив востаннє таке в далекому дитинстві в кінці 1980-х. Але, звісно, моя втіха швидко закінчилась, коли дійшов зранку до машини і не маючи лопати, подивився на цю кількість снігу навколо і зверху. Простіше і швидше вже громадським транспортом.
Місто повністю під снігом, ранковий мороз -15°С і відміна занять в навчальних закладах сприяли тому, що на вулиці зранку майже немає людей. Тож біжимо на тролейбус, бо прийом до лікаря не хочеться переносити.
