Після рясних дощів в травні і вже в червні, наша невеличка ділянка з м'ятою в кінці городу за кілька тижнів перетворилась на справжню плантацію. Темпи розростання рослини перевершили навіть бур'ян і тепер ми маємо добрих пісотки запашної м'яти. Як на мене, нехай краще м'ята, ніж тут постійно визбирував сорняки. А ніжний аромат від цієї м'ятної ділянки розоситься на десятки метрів.
В спеку, м'ятна вода з льодом тепер стала нашою звичною практикою, ну і в салати її додаємо. Цікаво, може її десь приймають в промисловість, бо ми з такою кількістю м'яти не справляємось.
