Живучи в селі вже з сучасними будинками та філософією їхніх мешканців у стмлі "відгородитись від усього світу забором", потрапляючи в атмосферу невеличкого давнього села розумієш, як багато ми втратили від колишньої української сільської естетики, на скільки ми стали закритішими один від одного, а побачити вживу сусіда, наприклад, я маю можливість максимум раз на тиждень.
А от в старому селі зовсім інше відчуття. Відкриті двори і прозорі паркани, через що оглядовість збільшується в рази і немає відчуття замкненого простору. А особливо звертаєш увагу на захід сонця, яким тобі не заважає милуватись сусідський паркан з профнастилу та триповерхова хата, в якій люди на другий і третій поверх і не піднімаються.
