Кілька днів поспіль температура повітря підвищується. Внаслідок цього сніг став сірим і вогким, почав осідати під власною вагою й танути, танути, танути. Відповідно, в повітрі багато вологи, яка конденсується в таку собі зимову імлу чи туман. Сонця немає — і все навколо сіре.
Дерева понабирали вологи, їхня кора потемніла, силуети стали темними навіть на тлі сірого, вже не білого снігу. Йому бракує сонця, яке дарує снігу його природну білизну, адже все пізнається у порівнянні. Сніг сам по собі не білий — він складається з дрібних прозорих кристаликів льоду, а білий колір снігу є лише ілюзією.
Зрештою, як і все в нашому світі: і кольори — ілюзія, і ці темні, похмурі дні — теж ілюзія. Ілюзія, яка стоїть на шляху між нами та світлом. Ми маємо подолати цю темряву, пройти її — і світло зрештою повернеться знову.
