Вчора ми Маркіяном вирішили трохи порозмальовувати. Він не так часто бере в руки кольорові олівці, щоб розмалювати сторінки своїх улюблених розмальовок як це робить Даринка, бо більше любить гратися машинками. Але все час від часу і йому хочеться порозмальовувати разом з мамою. Ми разом сіли за стіл і взялися за роботу.
Ми розмальовували різноманітних тварин, зокрема жирафа, я допомагала йому акуратно заштрихувати фон, але не втручалася надто сильно – він сам хотів зробити все ідеально. Для мене це не лише спільна гра, а й можливість провести час разом, коли ми обоє зосереджені на чомусь спокійному й затишному.
Здається, це така проста справа – розмальовувати картинки. Але для нього це цілий світ. Він зосереджено підбирає кольори для кожної деталі, часто запитує моєї думки або хвалиться, що його жирафа «дуже яскрава». Мені приємно спостерігати за тим, як він вчиться виражати себе через ці маленькі творчі моменти.
Коли закінчили, наші сторінки ожили яскравими барвами, а син гордо показував мені свої творіння. Це був такий простий, але водночас важливий момент, коли ми відчували близькість і радість від спільної справи.
