Привіт, друзі! Знаєте, що мене ще вразило під час нашої короткої, але дуже насиченої передріздвяної прогулянки Валенсією? Те, що там надзвичайно багато різдвяників. Вони всюди — на міських клумбах, уздовж вулиць, у парках. У нас ця квітка зазвичай росте лише у вазонах, а у Валенсії, завдяки клімату, вона прекрасно почувається просто неба.
Ці рослини з яскравими псевдоквітами насправді дуже великі, і виглядає це неймовірно красиво. Вони чудово поєднуються з різдвяними ялинками та навіть з пальмами, створюючи зовсім інше, південне відчуття Різдва.
Як з’ясувалося — щойно я прочитала про це, готуючи цей допис, — ця квітка є типовою саме для теплого клімату. Їй подобається сонце й м’яка зима. Походить вона з Мексики, а Мексика, як відомо, колись була іспанською колонією. Саме звідти пуансетія потрапила до Іспанії, де їй, очевидно, дуже сподобалося.
Загалом цю рослину називають пуансетією або різдвяною зіркою. Чому різдвяною? Існує красива легенда про її походження, і вона також має мексиканське коріння. Колись у Мексиці жила бідна дівчинка — її ім’я, як і в багатьох легендах, не має значення. Напередодні Різдва вона дуже хотіла привітати малого Ісуса з народженням і принести Йому букет квітів. Але дорогою вона не знайшла жодної гарної квітки й зірвала звичайні бур’яни — непоказні й, здавалося б, зовсім не святкові.
Її бажання було настільки щирим, що сталося диво: ці бур’яни зацвіли великими яскраво-червоними квітами. Відтоді пуансетію називають «квіткою Святої ночі» — на згадку про маленьке різдвяне диво й чистий намір дитини.
Насправді ця легенда дуже зворушлива, так само як і сама квітка, яка вражає своєю простою, нехитрою, але елегантною красою. Мені надзвичайно подобається, як пуансетію використовують у ландшафтному дизайні та озелененні Валенсії. І водночас трохи шкода, що в нашому кліматі таке використання цієї рослини, на жаль, неможливе.
